спільне проживання до одруження (Найцікавіші думки надруковано у журналі "Жіночий порадник" 3 (61) КВІТЕНЬ 2012 року)

[Bogema]

Ларисо, спасибі за повчальну історію. так, ви праві, не потрібно нікого слухати, якби ми слухали і прислухались то не були б зараз разом, просто була цікава думка посторонніх людей. Дякую вам

[Nadiya]

Одне діло знати, що зустрічатися . жити разом і в шлюбі - це зовсім різне, та головне не забувати про це.

[Bogema]

Надія, я ж написала що спасибі вам за пояснення ми то в курсі)

[Роксолана]

Ого скільки всього написали поки була відсутня на форумі Підтримую anet. Це справді гріх. Гріх і блуд. А якщо дитину зачнете, тож і вона без Божої ласки ростиме? Я заміж виходила чистою. Взяли шлюб у церкві. Там же хрестили дитину. І я перед очима маю інший приклад: моя сусідка вийшла заміж, але шлюбу не брала, бо ж чоловік обвінчаний з попередньою жінкою. Зовні ніби нормальна сім"я, є дитина. Але якісь вони нещасні. Одразу видно, що не вистачає Божої Благодаті у їх очах. І до церкви ніби ходять.... Але життя у них якесь не впорядковане. То заробітки тимчасові, то сварки.... І хоча ми живемо у 21-му столітті Божих законів ніхто не відміняв, якби людям цього б не хотілося.

[Зіронька]

Повідомлення від anet

Можете мене вважати застарілою і несучасною, але життя без шлюбу це ще й гріх. Не знаю чи дуже тебе це хвилює, але от скоро Великдень. Всі йдуть до сповіді і причастя. І чи знаєш ти Богемо, що за церковними канонами священик навіть не має права тебе висповідати. Сама була в шоці коли дізналася. Виявляється, що вбивця має право у даному випадку на прощення, а той хто живе без шлюбу -- ні!

А чому тоді священники такі пари вінчають, та ще й тоді, коли наречена з пузом? Ті, хто жили разом і мали секс не вважають це гріхом. Як вони будуть сповідатись перед шлюбом, якщо не вважають це гріхом? Бо ж шлюб по любому їм дадуть.... а каяття за гріх же не буде...

[Zik]

Чим швидше одружитеся, тим довше проживете разом! Така моя думка. Щодня пізнавати одне одного. Звичайно, якщо є кохання. А чим довше жити і не реєструватися тим сильніше лякатимете чоловіка в першу чергу штамп у паспорті. І зізнайтесь, Bogema, чи приємно вам коли на якійсь забаві про вас говорять: ну, це типу він з нею живе... звісно, позаочі.

[Bogema]

Роксолано, нам не по 15 років, ми маємо голову на плечах, тому дітей до шлюбу не зачнем.
Zik, не лякає, бо ми соціопати, наші забави це родинні свята і пргулянки вдовох чи вилазки за місто. Тому, навіть якщо так, хтось і говоритиме в мене за спиною, то це свідчить що я попереду, а значить мені плювати на думку інших. в мене одне життя і маю право прожити так, як хочу його я, а не так, як "кажуть люди".

[настя]

Дивно мені було дізнатися, що людей, які провадять спільне життя до шлюбу, ще хтось засуджує (Bogema згадувала про таких, назвавши їх оточенням). Мені здається, що нині, навпаки, засуджують тих, хто такі стосунки засуджує... Та, згадавши святі слова, не будемо судити, щоб і нас не судили, просто поміркуймо на цю тему.
Життя не таке вже й довге, і потрібно багато чого встигнути зробити, у тім числі - народити дитину (може, й не одну). А тут то придивляємось одне до одного, то сходимось, то розходимось, і знову сходимось - уже з кимось іншим... Про народження дитини гарячково згадуємо, коли вже стукнуло 40 і завагітніти проблематично. Та й не в тому річ - діти хочуть молодих батьків, а не віку дідусів-бабусь. А для чого тоді шлюб, як не для подружнього життя з природною метою - народити дітей? Загалом інститут сім'ї знівельований - життя до шлюбу, під час шлюбу, поза шлюбом, коханці, коханки... Це руйнує людство, робить його твариноподібним: навіщо про щось думати наперед, планувати, коригувати, коли можна зійтись-розійтись? Про те, що це неправильно, ми згадуємо хіба, коли щось стається. Й аж тоді каємось, мовляв, гріх усе-таки. От, багато хто каже: щоб не помилитись. А може, ми вже помилились, коли допустили думку про спільне життя без Божого благословення? Коли двоє людей починають жити разом, не спаливши за собою мостів, ці мости їм напевне знадобляться...

[jet]

Повідомлення від Bogema

ми з куханим зустрічаємось більше двох років і плануємо одружуватись,але вирішили не поспішати з ции важлиим кроком і деякий час пожити разом,вивчити звички і характери. Батьки наші дуже навіть за і от ми вже кілька місяців разом живем. Але зрозуміла що люди нас осуджують за такий вчинок. Для мене це було шоком ! А яка ваша думка?

в мене двояке до такого відношення.
З одного боку, особисто я людина обережна і неприємних сюрпризів не люблю. Хай краще я вже взнаю про якісь особливості мого партнера, аніж буду пізнавати їх щодня у шлюбі (тут хтось красиво писав, але пишуть лише про хороше, а погане відкидають, мовляв, такого не може бути, бо такого бути не може).
Якось я розмовляла із священником, він мені у приклад ставив ті пари, що живуть по 25 років разом і чоловік п"є та зраджує, але жінка терпить, бо то ж її хрест. Або коли обоє ходять справно до церкви і народили 8 діточок, ну бо вони глибоко віруючі, але при цьому чоловік дубасить жінку регулярно. Може я щось невірно суджу, але маю крім того багато прикладів перед очима, думаю, тут не в самому лише благословенні справа, нев самій лише чистоті, воно не є 100% запорукою сімейного щастя.

ЛЮДЕЙ ТРЕБА ЛЮБИТИ якими б вони не були і буде вам щастя

угу, якщо людина розкидає шкарпетки по всій хаті - це одне, таке можна любити. А якщо виявляють якісь непримиримі речі типу насильства ну чи інше, в тому ж дусі... Люди часто вдають з себе кращих, а потім, вже у спільному житті не мож довго притворятись і випливає справжня натура. Не те, щоб я мала на увазі лише крайнощі, сам лише негатив, але суть в тому, що я прихильниця життя до шлюбу. Лише я б із своїм коханим обговорила спочатку умови, наприклад, ми живемо так лише півроку, а далі дивимося, чи одружуватися чи розходитися і взагалі, що далі робити.
Імхо, якщо затягнути таке спільне життя, то потім вже в одруженні намає нічого радісного, по суті, ви просто кладете штампиу паспорт, гуляєте гарне весілля, але ж уже давно живете, як сім"я, то й краси та непересічності події не усвідомлюєте.
А що там люди кажуть "ну це типу, він з нею живе..." - людям завжди буває недогода, ну треба їм хліба та видовищ, вони завжди знайдуть до чого вчепитися. Але ж живемо не заради людей, а заради себе, люди поговорять, але ж із проблемами не допоможуть справитися, тому все має вирішувати той, чиє це життя.

[Bogema]

Лише я б із своїм коханим обговорила спочатку умови, наприклад, ми живемо так лише півроку, а далі дивимося, чи одружуватися чи розходитися і взагалі, що далі робити.

ми так і зробили