Дитина має спати з батьками чи сама у своєму ліжечку? (Найцікавіші думки надруковано у журналі "Жіночий порадник" №5 (87) ЧЕРВЕНЬ 2014 РОКУ)

[Maria]

Я не думаю, що ця ситуація може вплинути на сексуальну орієнтацію хлопчика в майбутньому (ну хіба якщо про це весь час торочити при дитині, то, можливо, він почуватиметься просто "зобов язаним" про це подумати -- але то вже тема іншої розмови).
Думаю, і батьки, і діти з дитинства мають спати окремо. Навіть немовлята. Виняток робиться тільки, коли малюк захворів і потребує безперервного нагляду. На мою думку, має рацію та користувачка, яка казала, що ставила ліжечко сина поруч зі своїм, потім відсунула його трохи вбік, а далі, коли хлопчик підріс, в дитячу кімнату. Впевнена, так і має бути.
Більш того, малюк має почуватися гордим, що він уже досить великий, щоб спати у великому ліжку/окремій кімнаті. До цього його слід готувати як до почесної події, а не лякати, казати, що всі великі дітки так роблять, так само, як ходять до школи, їздять на велосипеді тощо. А якщо дитина ще замала, щоб їй щось пояснювати, то просто, вважаю, має бути заведене чітке правило: батьки сплять удвох, дитина має власне ліжечко. Це і комфортно, і на психіку сто процентів негативно не вплине, й інших дітей (які не виграли у лотерею сон з мамою) не образить.
Ясна річ, діти завжди хочуть у ліжко до батьків, у нас в сім ї це називається "у гніздечко", але це вже насолоджування моментом недільного чи іншого вихідного ранку. Коли син хотів залишитися спати з нами уночі, я нагадувала йому книжку, яку ми читали: свинка Мерсі влізла спати у ліжко до своїх господарів і їх ліжко стало таке важке, що провалилося на нижній поверх. Ніхто не постраждав Але висновок був зроблений правильно: кожен повинен спати у своєму ліжку.
Зрештою, а якщо дитина з часом повідомить, що й до школи з мамою піде? Чи нехай мама годує, взуває, одягає навіть 5-річну дитину? Нічого доброго це дитині не дасть. Навіть навпаки, майже напевне зробить дитину безпорадною і безхребетною. А це хіба ліпше, ніж голубим? )

[Роксолана]

Так, бачу непросто дійти однозначного висновку в цьому питанні. Я навіть в себе на роботі думки жінок питала. Як на мене, чотирирічний хлопчик - це ще малюк, жовтеньке, пухнасте курча, яке тільки й тулиться до мами. З іншого боку, як каже моя колега Олена, саме в цьому віці прокидається перша сексуальність, дитина усвідомлює себе, як особу певної статі. Якщо легковажити цим, наслідки можуть бути неприємні, м'яко кажучи. Скільки чоловіків страждають психозами, які беруть початок у ранньому дитинстві, через неправильне статеве виховання. У Юрка Покальчука є оповідання "Єдин із Дрогобича", назва говорить сама за себе. Страшно таке й уявити, переконувала мене Олена. Я маю доньку, тож ця ситуація як воно з хлопцями мені не знайома. Але я ніколи не заохочувала бажання своєї доньки спати разом зі мною. У неї з народження було своє ліжко і крапка.

[Фанта]

Погоджусь, що коли дитинка маленька, то батькам зручно, коли вона поруч. Але не у батьківському ліжку, а у своєму, що стоїть біля маминого місця сну.
А ось після трьох років вважаю дитині краще спати окремо, ідеально у іншій кімнаті. Правильно, казала та гостя, що спільне спання дитини з батьками відбувається на дитячій сексуальності. Я б не стверджувала про голубизну хлопця, але в дитини може почати розвиватися надмірний інтерес до цієї теми. Батьки звісно будуть забороняти, можливо, навіть покрикувати на «цікаві» запитання дитини. А в дитини це може проявлятися у вигляді істерики чи нервового розладу. А коли хлопчик спить весь час із мамою, то стовідсотково формуються нездорові відносини дитини з мамою. Хочу зауважити, що я знаю, про що говорю. Мій брат живе з дружиною і п’ятирічним сином разом із дідусем і бабусею. Сплять вони троє в одній кімнаті. В другій дідо з бабою. Хлопчик спить у своєму ліжечку, але серед ночі буває, що тулиться до мами. Якось він спитав в невістки, чи такі в неї яєчка, як у нього? Це почув тато. На дитину накричали і суворо заборонили на цю тему говорити. І що ви думаєте, хлопчик вночі напісяв у ліжечко. Те, з ким має спати дитина вирішують батьки. І саме батьки відповідальні за те, якою людиною виросте їх дитина. Зрозумійте це!

[anet]

Скажу чесно, і я, і багато мам часто грішать тим, що беремо дітей до себе в ліжко. Прокинеться -- ти йому цицю, воно собі посмакувало і далі спить. А так -- поки встанеш, протреш очі, витягуєш малюка, кладеш до себе, потім уся процедура в зворотному порядку. А тоді заснути важко. А тоді вже й ранок, нема чого лягати. Але усе це кльово поки дитина маленька!!!! Тому краще не зловживати чітко налаштувати усіх і себе, і дитину, і чоловіка -- дитина спить собі сама, а ми, батьки, самі.
Бо, якщо чесно, коли дитина маленька, то чоловіки самі хочуть втікати в іншу кімнати, щоб виспатися і не "заважати" мамі і дитині! В мене так було коли народилася донька -- в одній кімнаті спала я з донькою, а в іншій -- чоловік зі старшим сином. Ми тоді жартували, що це найкращий засіб контрацепції. Чоловік до мене в гості ходив зі своїми штанями, як кавалер до дівчини Коли малій минув рік нам перестало бути смішно, і ми всі дружно розїхалися -- діти в дитячу, а чоловік в спальню.
Я не думаю, що якщо дитина спить з мамою чи татом, то мусить вирости якимось збоченцем, але для мене це питання елементарної гігієни. Бо й справді кожен має мати своє ліжко.

[anet]

До речі, нещодавно розмовляла з психологом, то вона сказала, що не тільки спати з хлопчиком мамі не можна, але й не можна цілувати його в губи і не можна ходити перед ним у спідній білизні. Це не робить його голубим, просто так він перестає бути чоловіком. цілувати в губи і бачити спідню білизну -- це треба з інтимним партнером!