Голос душі

[Nadiya]

Я знаю є багато жінок яким подобається поезія, а дехто і вміє писати сам. Адже вірш - це не просто слова, це голос душі, це лікарство для неї Я люблю писати вірші, а ще більше люблю коли їх читають інші.

[Nadiya]

БОЛЮЧА ЗРАДА

Якби ти знав яка болюча зрада,
Які гіркі слова прощання.
І не потрібна вже твоя розрада,
Це лиш просте розчарування.
Не вірю більше я в твою любов,
Не вірю і в слова твого признання,
Не вірю більше я тобі, і знов
Даруєш ти мені одне страждання...

Якби ти знав яка болюча зрада,
Як боляче в коханні помилитись,
Коли ти знаєш що ті слова лишень розрада,
А ти боїшся без нього залишитись.
Повірити і знову обманути
Любов, яку лишень знайшла,
Згадати все і знову все забути
Коли надії більше вже нема.

Якби ти знав яка болюча зрада,
Як боляче признатися собі,
Що ті слова лишень проста розрада,
По справжньому любити він зможе тільки в сні.
А ти боїшся щось зробити,
Боїшся знову помилитися у нім,
Боїшся навідь зараз жити,
Щоб не лишитись знову із ніщим.

Якби ти знав яка болюча зрада,
То ти не зраджував б в житті уже!
Не огорталаби гірка розрада ,
А вічно ти кохавб одну мене.
Та все не так і серце моє розриває біль.
Не помогла мені твоя розрада.
Я залишаюся сама і ти уже не мій.
Якби ти знав яка болюча зрада...

ЯNЯ

[Nadiya]

***

Коли тобі на серці стане сумно,
Відкрий блокнот і почитай рядки.
Нехай душі твоїй не буде зимно,
І знай, що то лишень буденні помилки.
Вони пройдуть і все вернеться,
І радість і любов, й палке кохання,
І так завжди буде, доки життя не обірветься.
Бо ми живі і проізвольне нам людске страждання!

ЯNЯ

[Оксана]

Nadiya, вірші чудові!

[Nadiya]

Дуже дякую, я сама складаю. А ле хотілаб , щоб і ще хтось писав свої.

[Nadiya]

Зрадник - ти!

Зрадник-зрадник ти, а не коханий,
Зрадив вірність ти , а не мене.
Я не знала те , що ти такий поганий,
Ти кохати можеш лиш себе.
Зачекай не буть сміливим дуже ,
Ти ще горя не зазнав в житті.
А мені уже байдуже,
Я не вірна вже давно тобі.
Так, це правда я чекала вірно,
І гуляти я нізким не йшла.
Тільки дуже вже мені обідно,
Що залишилась і зарас я сама.
Але те, що я нізким не була,
Це не значить що кохала я тебе.
Це не правда, я тебе давно забула,
Я не зрадила саму себе.
Я давно душею вже відчула,
Що не любиш ти мене.
І моя любов зрадлива була!
Тож в любові я не зрадила себе.

ЯNЯ

[Ксенія]

Nadiya гарні вірші прочитала із задоволенням!

[Nadiya]

Народження дитини.

Коли життя дарують, дітям, матері!
Це радість не лишень для мами.
Коли на небі нові зірочки з"являються в ночі,
То десь нове життя з"явилося між нами.
Життю новому радується мама,
Життю новому рада вся сім"я.
І за дитину все б в житті віддала,
Аби здоровою лишалася вона.
Отож бажаю, матері, терпіння,
Щоб з гідністю зростила немовля.
Дитині, щастя і уміння,
Аби правдивою дорогою ішла.
Повірте всі, не легко бути матерями,
Своє життя в дарунок комусь принести.
Важке покликання у кожної є мами,
дитину свою від нещастя вберегти.
Тож дякую я всім насвіті матерям,
Бо може їм не скажуть цього діти.
Завдячуєм своїм життям ми вам!
Низький уклін, вам посилають діти...

ЯNЯ

[Nadiya]

Пробач...

Пробач, що я тебе кохала,
Що просто вірила тобі.
Пробач, що я сама іще не знала,
Що не потрібна була я тоді.
Ти просто так казав люблю,
ти просто так мене цілуєш.
Я гордість зрадила свою,
А ти любові не цінуєш!!!

ЯNЯ

[Nadiya]

ЧАРІВНІ КОНІ

Білі коні і підкови, сріблом стелять білий шлях.
Пролягає через поле, білих коней срібний шлях.
Поле біле через коні, що біліли полем тим.
Срібло встелене по полю, від копит сріблястих тих.
Половити білих коней ми не зможемо усіх.
Позбирати срібло полем, скільки радості й утіх.
Та не довго білі коні полем бігали, бо світ
Випускав на поле коней, сонця барви і розквіт.
Ці гуляли дуже вправно і гонили коні ті,
Що гуляли донедавна, що біліли в день й вночі.
Походили через поле, через річку, через ліс.
І пускали кольорові сонця барви на весь світ.
Та і цих коней спенили, не дали гулять вдоста,
Їх управно замінили- коні праці і тепла.
Теж гуляли полем, лісом, де лишень могли піти.
І пускали цілим світом, людям щастя й теплоти.
Ці, гуляли дуже довго, незважаючи на те,
Що на зміну їм приходят, ті, що дбають про усе.
Коні ситі й роботящі, тихо йшли а не бігом.
Бо чекали, щоб лидащі, попотіли із трудом.
Походили полем, лісом, позбирали урожай,
Уступились - коням сміху, а самі сховались в гай.
Сміх лунав на конях білих, що виходили із хлів.
Так міняються всі коні, сотні й тисячі років.

ЯNЯ

P.S.це дитячий віршик про пори року.