НОВОРІЧНІ ТА РІЗДВЯНІ ВОРОЖІННЯ (Найцікавіші думки надруковано у журналі "Жіночий порадник" №12 (82) ГРУДЕНЬ 2013 — СІЧЕНЬ 2014 РОКУ)

[Зіронька]

Мені моя мама розповідала, що коли батько був у відрядженні, так співпало, що його відрядження припало на свята і мама зі мною залишилась сама і на Новий рік і на Різдво. Так ось, від того ще не було що робити після того, як вона поклала мене спати, сама сіла ворожити. Налила в миску води і пустила на воду дві порожні горіхові шкаралупинки. Одну загадала на себе, а другу на батька. Потім накрила миску рушником і пішла спати. Так мама робила два рази - на Новий рік та на Різдво. І в обох випадках на ранок шкаралупинки знаходились по різні боки миски. А це означало, що вона не буде з татом. Так і сталось. Мої батьки того року розлучились. Якби горіхові половинки були одна біля одної це означало б, що батьки будуть разом. Мама тоді так побивалась. Казала, навіщо тоді ворожила? Краще б не знала своєї долі і було б легше. Мені напевно це заклалось так, що я сама ніколи ворожити навіть не пробувала. Краще не знати того, що чекає.

[Роксолана]

Я, ще як була студенткою перед Різдвом наважилась на найстрашніше ворожіння. Ворожіння із дзеркалами. Коли одне дзеркало ставиться навпроти другого, а по обидві сторони запалюються свічки. У кімнаті в цей час потрібно бути самій, дивитись у дзеркальний коридор і приказувати: суджений покажись. Страшно було до чортиків! І ось, за якийсь час бачу як з глибини коридора до мене наближається картинка. Стіл, а за столом сидить хлопець і ніби читає книгу. І по мірі того, як картинка до мене наближалась, хлопець повільно піднімає голову і я нарешті бачу його обличчя... Страшно? А то! Я з криком вибігла з кімнати. А за два місяці познайомилася із хлопцем-студентом зі "свого дзеркала". І коли я його розпитувала, а що він робив у той момент, коли я ворожила? відповів: читав книгу...

[Мар'яна]

Ворожіння, навіть святкові, за своєю природою не відрізняються від ворожінь у інший час року. Якщо навіть ставитись до ворожіння, як розваги, чогось нешкідливого це все одно небезпечна справа. Бо слово, як відомо має силу. Один раз сказане, воно нікуди не зникає. А промовлене з магічними діями привертає увагу бісів, навіть тоді, коли людина цього й не хоче. А те, що ворожіння «живуть»і в наш час свідчить лише про одне – гріховні звичаї вельми живучі, якщо живляться гріхом людським. Краще у ці дні піти до церкви.

[Фанта]

Для мене особисто ворожіння це щось потаємне, містичне й заборонене водночас. Хотіти знати майбутнє як на мене це гріх. Вважаю, що ті, хто ворожать,потім за знання майбутнього чимось розплачуються. Чи здоров’ям, або своїм або близьких. Ніщо не дається просто так. Краще навчитись аналізувати свою поведінку, ставити перед собою реальні бажання, цілі й досягати їх. Адже відомо, що наші думки матеріалізуються. Тож краще на свята просто сильно побажати собі, рідним і близьким щастя.

[Крихітка]

Моя тітка ще з підліткового віку займалась ворожіннями. І не лише святковими. Ворожила на картах. І собі й людям. Все збувалось. На цьому навіть заробляла. Добре заробляла. Коли їй минуло тридцять зрозуміла, що щось не так. Її особисте життя не складалося!!! Ніби й гарна, ніби й забезпечена, ніби й чоловікам подобалась, а не складалося. Довго ні з ким у неї зустрічатись не виходило. Отож, одного дня після сповіді, вона зібрала усі книжки і карти, та й спалила. Щонеділі стала ходити до церкви, молилась. І, знаєте, я тепер вона заміжня. Тут правильно писали, за ворожіння потім доводиться платити. Тож краще тим не займатись. Навіть у свята.

[Даша]

Крихітко, не плутайте ворожбу і відьмовство зі святковими розвагами. А те, що вона заміж не могла вийти, так напевно то від того що дуже своїм бізнесом ворожіння зайнята була...