Екологічні рукотворні іграшки для дітей та немовлят

galyna2104 · 17.05.2011, 15:29

За фахом я журналіст. Працюю. Виховую доньку. Але є ще один бік мого життя - мій коханий чоловік. Він в мене майстер з виготовлення дерев"яних іграшок для дітей і не тільки

.
Тут я показуватиму його витвори. Можливо, комусь сподобається, можливо будуть думки, які завжди є цінними.... Отож запрошую!

galyna2104 · 17.05.2011, 15:31

Десь півтора року тому чоловік побачив десь в неті фото будиночка. Правда він був пластиковий чи який там, але вирішив він зробити свого - дерев"яного. Робив його довгенько - тиждень приблизно. Навіть мене до того залучив, бо коли вже є модна хата, то і інтер"єр має бути відповідний. Згадала я дитинство, як то кажуть, і почала шити мініатюрні подушки, ковдрочки з підодіяльниками, шторки... Всі вони підбиралися по кольористиці, малюнку, гармонуванню.. Це був перший будиночок. А коли вже робилися наступні, то для них спеціально купували шпалери, тканину, купу вати для набивання поcтелі... Отак ми з чоловіком стали міні-дизайнерами... тепер навіть часами сперечаємося який килим пасуватиме до інтер"єру, якої форми шторки варто повісити на вікна...
Особисто для мене найскладнішим у цьому творчому процесі є дотриматися золотої серединки між реалістичністю та казковістю, бо хоч це і є будиночок, але ж все-таки для принцески!

galyna2104 · 23.05.2011, 15:11

ніхто нічо не пише.... хочби однесенький відгучок...

galyna2104 · 25.05.2011, 09:25

Сьогодні розповім про фігурку національного українського продукту. Здавалося б - що такого складного намалювати і вирізати свинку? От чоловік взяв олівця, кусок грубенької вільхової дощечки і намалював пАця, гарненького такого. Вирізав лобзиком. А далі було найвеселіше - привести його до об"ємності. Вистругував він ту свинку довго і нудно. Зате коли вона вже була готова - ми отримали справжню породисту куцьку, а потім і малятко знайшлося

galyna2104 · 27.05.2011, 12:36

"Супер-пупер", - такою була реакція моєї Катрусі на чергову забавку, зроблену нашим татком. Йдеться про купу кубиків, які насправді ніякі не кубики. Науковою мовою воні називаються "вальдорфські", а наш тато каже, що вони просто "криві"...
Всі наші іграшки успішно сплять у величезній бенкетці (хіба посудка поки що ще користується попитом, бо в ній мамі їсти варять), бо ми маємо інше заняття - 120 різних деревинок, різної форми і розміру. З них можна скласти все що хочеш. От те "що хочем" ми і складаємо.
З татом складаємо переважно замки, фортеці якісь, а з мамою бавимося в будівельну монополію - підбираємо сировину для вибагливих клієнтів, які хочуть купити цеглу

в нас навіть камаз великий завівся з великим кузовом. А ще ці криві кубики нам цілком підходять, як різні подарунки для уявних друзів, до яких ми йдемо в гості, - один з них схожий на помаду, інший на машину, а ше інший на крутий мобільник

...

galyna2104 · 06.06.2011, 12:21

Свого часу, коли наше мале було дуже ще мале, і їй різалися зубчики, ми пішли до магазину і, як нам порекомендували, купили зубогризку.
Вона була пластмасова якась там екологічна ніби-то. Всередині була рідина спеціальна, ту зубогризку треба було ставити в холодильник, а потім таку зимну давати дитині, щоб вона отим холодним собі зубки заспокоювала... Таку інструкцію до використання нам надала приязна консультант в магазині.
Але... але наше мале тої інструкції або не почуло, або не зрозуміло, бо всі наші намагання допомогти зубкам прорізатися за допомогою тої шуки були марними. Мала не просто не хотіла її гризти, а навіть бавитися не дуже прагнула, хоча форма була цікава (як на мене) і кольорів не бракувало...
Ну, слава Богу, зубастики в нас виросли. А наш татко коли виявив у себе хист до деревовирізування і перетворення його на всякі модні штуки, серед іншого зауважив таке: Катруся хоч в той час вже була зубаста

), але бавлячись дерев"яними цяцьками не забувала їх запхати в ротик і випробувати на міцність. І тоді в мужа виникла ідейка - зубогризки.
Спершу вигадав він три види: рибу з прямим хвостиком, бегемотика і метелика. Працював над ними реальних кілька днів. Бо ж то для дитинки - всі кутики ідеально заокруглював, потім зачищав наждачкою найдрібнішою, потім олією гарячою поливав, щоб бруд відштовхували і були антисептичні (олія лляна використовувалася).
Правда, згодом вони набували удосконалених форм - то нашій Катрусі голова бегемота не сподобалася, то в рибки плавничків браквало.. Словом, за три роки муж вже навигадував 12 видів (всі види можна побачити тут http://dimokl-toy.blogspot.com/p/blog-page.html )

Єва · 07.07.2011, 13:24

Яка краса!!! Це геніально! А головне -- не шкідливо для здоров'я дитини. Велика подяка татові!!!!

Nadiya · 07.07.2011, 14:56

Я рада galyna , що у вас є такий чоловік, а найголовніше, що ви разом дбаєте про дітей. І тільки найкраще, найекологічніше їм. Я наприклад теж зроблю, або спечу своїми руками, знатиму . що там мінімум хімії, перевірю на собі, а тоді вже дітям

galyna2104 · 04.08.2011, 13:22

Роки летять. І ніби я ше і не така дуже стара, але дитинство було таки давненько... І от в тому дитинстві була іграшка, про яку я завжди мріяла, але якої в мене не було, бо батьки економили на найнеобхідніше. Я кажу про головоломку "сувалки".
Я не певна, що це правильна назва, але так воно в мене називалося - такі квадратики з циферками, які треба було перемішати, а потім посувати так, щоб скласти цифри по порядку. Ця недосяжна цяцька, якою я бавилася хіба що в друзів, привила мені любов до головоломок.
І ось зараз у дорослому житті моя мрія збулася - мій коханий чоловік змайстрував-вирізав-випиляв три різні головоломки, які дозволяють кільканадцять хвилин "поламати голову" і впорідкувати думки. В моєму уявленні це навіть більше схоже на форматування, яке ми робимо з флешкою, коли вона глючить...

І мою любов до цього щастя поділяє моє сонечко - Катруся. Я чомусь думал, що такі забавки для дітей десь 6-8 рочків. Але моє мале просто балдить, коли складає і розкладає головоломку. Ота, що прямокутна - найскладніша, вона складається дуже трудно навіть для мене. І що ви думаєте - моє мале вийшло з ситуації - вона запам"ятала візувально як виглядає складений варіант головоломки і тепер просто підбирає потрібні фрагменти у потрібному порядку... отаке...

Щось після відпустки мене потягло на писанину... забагато певно написала... Але коротити вже шкода

galyna2104 · 09.08.2011, 11:56

Ще до того, як коханий виявив у собі деревинні здібності, він захоплювався збиранням корівок. Ну, не живих звісно, а фігурок з різних матеріалів (ото жило би в нашій зйомній однокімнатці 33 корови

))) Але я не про це. Любив він збирати корівок аж поки не захопився іншим - деревинками. Але і тут приязнь до різних форм одного і того ж його не покинула.

Так, серед кількох сотень різних фігурок-виробів, які вже є в арсеналі мого мужа, десь зо два десятки становлять їжачки. Я це називаю їжакоманією, бо вони справді є різні і неповторні -великі, малі, вухаті, носаті і т.д. Колись-то його так поперло, що за один вечір він наваяв 23 різні їжачки. при чому крім колючості в них не було нічого спільного. Правда, однго з них я забракувала, бо фейс у нього був ну надто вже агресивний... Але всі інші успішно були вирізані і чекають поки мені руки дійдуть їх почистити наждачкою...

А найпершого свого їжачка коханий створив ще півтора року тому. Подарував він його донечці своєї коліжанки. Дівчинці тоді було трошки менше трьох рочків і вона саме пішла в садочок. І що б ви думали, цей їжачок став її улюбленою іграшкою. Вона з ним навіть в садочок ходила.
Десь півроку тому стався прикрий трафунок - їжачок упав і йому відламався носик. Прийшла мама в садочок по дитину, а та заявила: "Тре купити бинт і зеленку, бо Їжачок поранився". Мусив їжачок "лягати в лікарню" - принесли його нам і муж вирізав йому іншого носика (правда голова мусила трошки зменшитися). І живе їжачок щасливо у своєї господиньки як новенький - носатий