В однієї з моїх подруг чоловік саме такий скупердяй. Живуть на її зарплату (не дуже й велику, між іншим), а він свою відкладає. Як вже вона не просила його ділити витрати, він не погоджувався. "Ми й так, -- казав, -- нормально живемо". Натерпілася, звичайно, бідолашна через його скупість. Ні на каву з колежанками піти, ні чогось ліпшого до столу купити... Але якось захворіла її мама. На ліки й операцію треба було десь 20 тисяч гривень. Де взяти такі гроші пенсіонерці, яка не має ніяких додаткових джерел прибутку? Ось тут на допомогу прийшов зять, той самий скупердяй. Мав наскладані гроші, то й оплатив операцію та інші витрати. І, до слова, без зайвого пафосу і самовихваляння. Ось тоді я задумалася: а може, деколи і добре бути скупим?
|
14.07.2014, 09:03
Лінійний вигляд
