Живу з батьками чоловіка!!! Найцікавіші думки надруковано у журналі "Жіночий порадник" №7 (53) СЕРПЕНЬ 2011 РОКУ)

Євгенія · 09.05.2011, 21:17

Привіт! Я вийшла заміж в 18, і ми немаємо свого житла і живемо з батьками чоловіка,В нас народилась дитина,і це ще більше відкинуло плани на окреме житло!! Все б було добре якби не постійні сварки його родичів які зачіпають і нас! Через що ми постійно сваримось, нехочеться руйнувати сімю ,але так жити теж уже неможливо!Порадьте будь-ласка що робити???

Квітка · 10.05.2011, 13:42

Співчуваю. І можу порадити лише одне: якби не було важко знайти можливість жити окремо. Жити серед сварок це безвихідь. Мені ця ситуація знайома. Тільки в мене інше. Моя сестра вийшла заміж. Їй було вже далеко за тридцять тому наші батьки можна так сказати зраділи, нарешті вже. І дозволили їй привести свого чоловіка в наш дім. Як він обіцяв лише на пів року, потім він стане на ноги. Це пів року розтяглось на три, вже і дитина є. Живуть лиш на соцдопомогу, дитина не знає, що таке нормальне харчування і памперси. Постійні сварки через нього, який лише вішає лапшу на вуха всім. А до весілля ж сестра і заробляла на себе, свої потреби, а тепер перетворилась на фіг знає що. Так-що, Євгеніє, якщо хочете нормальної сім'ї тікайте звідти з чоловіком. Інакше доведеться просто звикнути до такого життя і попросту отупіти.

anet · 10.05.2011, 21:45

Дуже легко сказати і порадити, але дуже складно зробити! Як сьогодні молодій сімї винаймати квартиру, виховувати дитину і жити нормально, а не рахувати копійки??? Це дуже складно! Я наприклад живу з батьками. Мама -- золота жінка, допомагає з дітьми, але часто буває і нам з нею скалдно порозумітися, я не кажу вже про свекруху -- абсолютно чужу людину, вороже налаштовану. Євгенії можу порадити лише одне -- якщо ви живете в одній квартирі -- це не означає, що вони -- це твоя сімя. Твоя сімя -- це твій чоловік! Його думка і його бажання мають бути важливі. А як люди жили у комуналках? Окремі баняки, окремі полички в холодильнику. І ніяких тобі нагадувань, що тебе годують! Мужності і успіху!

Фанта · 11.05.2011, 09:19

Я вийшла заміж у 19 років. Через рік народився син. Жили ми у батьків чоловіка. Своє житло навіть у мріях не передбачалося. Звичайно, я намагалася стати своєю у чоловіковій сім'ї. Одразу почала називати його батьків мама, тато. Але... мені виділили поличку у шафі. Причому щоб її мені дали я мусила спершу гарно попросити про це. Далі -- гірше. За мною пильнували: скільки води я використала, коли милась, скільки світла напалила, поки нікого не було вдома. Причому робилося це відкрито при мені. Потім обговорювалося. Мій чоловік обурювався, захищав мене. Але... потім народився син і я дізналася, що я ніяка не мама, бо все роблю не так. Зрештою після чергової сварки ми просто пішли жити до моїх батьків. Мій чоловік досі не спілкується зі своїми батьками, які так обійшлися з його сім'єю. Так що Євгеніє, вертайся до своєї мами. Мама це завжди мама. Звичайно, теж будуть непорозуміння, але хоча б морально буде легше.

Євгенія · 11.05.2011, 11:16

Дівчата спасибі за підтримку,я так бачу що не я одна з такою проблемою...Фанта дякую за пораду, і дуже тобі співчуваю,,мені твоя ситуація досить знайома , нескажу що вже все так погано,но теж вічний контроль скільки з'їла , роблю все нетак, і таке інше...но повернутись до матері неможу((( Мої батьки живуть у двох- кімнатній квартирі і ще брат і сестра менші,,

руда соня · 11.05.2011, 18:31

Євгеніє, мусите винайняти собі окрему квартиру -- хай однокімнатну, маленьку, але для себе! Побачите, як у спокійній атмосфері налагодяться стосунки з чоловіком. Я також жила зі свекрухою, яка у своєму селі має репутацію ангела, чудово володіє собою на людях, а вдома даються взнаки і розхитані нерви, і нелегке життя. Не думаю, що ваша свекруха перестане сваритися.
Ну а якщо нема можливості переїхати, то візьміть на озброєння приказку:"Якщо не можеш змінити ситуацію -- зміни своє ставлення до неї".

Міла · 12.05.2011, 14:01

Свекруха - це мати чоловіка, яка ніколи не полюбить його дружину, тому що вона їй не рідна і вона ніколи невідчує співчуття до неї і хоч би як жінка намагалася зробити все якнайкраще, все одно буде не так. Одного разу я почула розповідь про одну дівчину - вона одружилася, переїхала жити до свого чоловіка, в них народилася дитина; на цей час вона була ще студенткою і старалася все встигати: і вчитися, і за дитиною доглядати і ще й свекрусі догодити у всьому, приблизно через 2-3 роки вона важко захворіла, чоловік її покинув, забравши зі собою дитину, а вона, крім матері небула нікому потрібна... Тому, Євгеніє переїзди зі своєю сім"єю до своїх батьків, які тобі завжди допоможуть і підтримають в будь-якій ситуації. А зі свекрухою краще жити на віддалі...

Ірина · 13.05.2011, 09:14

Можу порадити Євгенії лише одне: напрягайте свого чоловіка. Звичайно, категоричних ультиматумів ставити не треба. Лагідно, переконливо доведіть йому необхідність відокремлення від його батьків. Спитайте його чи хоче він аби його дитина росла у постійних сварках? А дитина підросте? Додатуться нові проблеми і турботи. І ви, Євгеніє, тоді вже остаточно занепадете духом. Якби не було важко, винайміть житло. Хоча б якесь, але окремо. Можливо, батьки чоловіка, зрозуміють, що вони втратили і сварки припиняться. До того ж батьки і ваші і чоловіка, думаю матеріально вам допоможуть. Хоча б перший час. Адже на те вони і батьки...

galyna2104 · 23.05.2011, 16:26

Міло, не всі свекрухи однакові, тому я б так категорично не висловлювалася. А вам Євгеніє, порадила б бодай спробувати піти жити окремо, бодай на місяць-два. Зрештою, так ваш чоловік відчує смак нормального життя і ви спільно обовязково знайдете як його продовжити.
Є правда ще одне питання - чи хоче ваш чоловік йти жити окремо, зрештою чи хочете ви?
БО наприклад моя двоюрідна сестричка попри всі скарги і нарікання на секруху і свекра нікуди не має наміру від них діватися бо там і наварено і напарено, як то кажуть, а самій за всім стежити ой як не хочеться... тому простіше себе відчувати жертвою.
Коли в нас з коханим чотири роки тому народилася доця, мене батьки з пологового зразу забрали в батькіський дім бо там буде легше мені. Чоловік залишився жити у Львові на зйомній квартирі а я у Стрию в мами. він приїздив лиш на вихідні, і то все було не так і навіть коли його не було все одно і те не так і се, словом за 4 місяці було таке відчуття що ми більше сваримся ніж миримся, тому ми одного прекрасного дня повернулися у Львів. жили на мінімальну чоловікову зарплату і мої 130 грн на дитину. було дико важко, але ми були разом і в мирі, а це головне.
Щастя вам Євгеніє, і мужності!

Даша · 25.05.2011, 20:26

Євгеніє, а що думає ваш чоловік? Чи заводив він розмову про відокремлення? І під час сварок на чиїй він стороні? Якщо ви мовчки страждаєте від цієї ситуації, то лише гірше робите. Обов'язково поговоріть з чоловіком про це. Але не влаштовуйте йому сварку, бо так справді зруйнуєте сім'ю. Підіть на прогулянку з дитиною разом і там заведіть розмову.