Дитина має спати з батьками чи сама у своєму ліжечку? (Найцікавіші думки надруковано у журналі "Жіночий порадник" №5 (87) ЧЕРВЕНЬ 2014 РОКУ)

[Maria]

Я не думаю, що ця ситуація може вплинути на сексуальну орієнтацію хлопчика в майбутньому (ну хіба якщо про це весь час торочити при дитині, то, можливо, він почуватиметься просто "зобов язаним" про це подумати -- але то вже тема іншої розмови).
Думаю, і батьки, і діти з дитинства мають спати окремо. Навіть немовлята. Виняток робиться тільки, коли малюк захворів і потребує безперервного нагляду. На мою думку, має рацію та користувачка, яка казала, що ставила ліжечко сина поруч зі своїм, потім відсунула його трохи вбік, а далі, коли хлопчик підріс, в дитячу кімнату. Впевнена, так і має бути.
Більш того, малюк має почуватися гордим, що він уже досить великий, щоб спати у великому ліжку/окремій кімнаті. До цього його слід готувати як до почесної події, а не лякати, казати, що всі великі дітки так роблять, так само, як ходять до школи, їздять на велосипеді тощо. А якщо дитина ще замала, щоб їй щось пояснювати, то просто, вважаю, має бути заведене чітке правило: батьки сплять удвох, дитина має власне ліжечко. Це і комфортно, і на психіку сто процентів негативно не вплине, й інших дітей (які не виграли у лотерею сон з мамою) не образить.
Ясна річ, діти завжди хочуть у ліжко до батьків, у нас в сім ї це називається "у гніздечко", але це вже насолоджування моментом недільного чи іншого вихідного ранку. Коли син хотів залишитися спати з нами уночі, я нагадувала йому книжку, яку ми читали: свинка Мерсі влізла спати у ліжко до своїх господарів і їх ліжко стало таке важке, що провалилося на нижній поверх. Ніхто не постраждав Але висновок був зроблений правильно: кожен повинен спати у своєму ліжку.
Зрештою, а якщо дитина з часом повідомить, що й до школи з мамою піде? Чи нехай мама годує, взуває, одягає навіть 5-річну дитину? Нічого доброго це дитині не дасть. Навіть навпаки, майже напевне зробить дитину безпорадною і безхребетною. А це хіба ліпше, ніж голубим? )