Свекруха - монстр! (Найцікавіші думки надруковано у журналі "Жіночий порадник" 8 (78) ВЕРЕСЕНЬ 2013 року)

[руда соня]

Ой, дівки, свекруха -- це діагноз. Моя, крім сина (мого чоловіка), має ще доньку. Ми з чоловіком живемо у моїй квартирі, а його сестра в батьківському будинку. І кілька років тому від свекрухи надійшла пропозиція: щоб я продала свою квартиру, і за ті гроші купила квартиру чоловіковій сестрі. А ми натомість переїдемо до їхньої хати, і буде нам щастя -- порошинки з нас там здуватимуть! Я подумала-подумала і відмовилася. Своя квартира -- це своя. То вона потім ображалася. Чоловік мусив написати офіційну відмову від своєї частки батьківщини, щоб часом потім не претендував. Ну й слава Богу. Нам би з одним помешканням собі раду дати. А загалом свекруха хороша. Пакунки нам з Італії іноді передає

[Андрій]

Повідомлення від Світлана

Я так не вважаю... Кожна дитина для матері дорога... Тут щось інше, можливо, - емоції, якісь затаєні образи тощо. Сам факт спадку "цікавий", але я бажаю "рицарю, позбавленому спадку" знайти в собі сили побороти всі ці труднощі, не витрачаючи сили на боротьбу "з вітряками", як Дон Кіхот.

Це якраз моя ситуація. Це я "лицар позбавлений спадку", перепрошую, просто колись давно "забив" на матір, яка мене спершу нагуляла, а потім народила у шлюбі мені брата. І цьому братові віддала усю свою любов і в результаті і батьківський дім, де я народився і виріс. Так що не лише невістки не терплять свекрух. Я не терплю через це свою матір, свекруху моєї дружини. І завжди підтримую і завжди на боці своєї коханої, коли на горизонті з'являється її свекруха - моя матір.

[Андрій]

Повідомлення від руда соня

Чоловік мусив написати офіційну відмову від своєї частки батьківщини, щоб часом потім не претендував. Ну й слава Богу.

...я теж мусив написати відмову від своєї частки рідного дому... Живу у приймах у дружини. Моя мама - монстр!

[Lady Gaga]

Жах який, Андрію! Це ж треба так! Що ж це за мати? Так дітей розділити? Справді монстр якийсь... Про свою свекруху нічого сказати поганого не можу, бо її ніби й немає у нашому житті. Ні, вона є, але ніколи не втручається у наші справи. Я навіть розказати про свекруху нічого не можу. А почитавши думки на форумі починаю тішитись. Мені виявляється, пощастило.

[Роксолана]

Дівчата, усе від людини залежить, це правда. Але ж ви обрали саме цього хлопця собі за чоловіка. А його такого рідного й коханого народила і виростила для вас його мама - ваша свекруха. Тож чи може жінка, яка подарувала вам гарного чоловіка бути монстром? За вчинками свекрухи-монстра завжди щось більше є.

[Maria]

Усі, хто висловилися, у певному сенсі праві. Тому що єдино правильного сценарію, як треба робити, щоб усе було добре нема і кожна ситуація особлива по-своєму.
Є просто очевидні, на мою думку, речі. А саме: якщо жінка щаслива у шлюбі, то й свекрухою вона швидше за все буде доброю; якщо син, одружившись, почав жити власним сімейним життям, то й сім я буде міцною (до речі, навіть на церковних науках перед шлюбом чітко і недвозначно кажуть: якщо постаєте перед вибором на чий бік ставати -- батків чи дружини/чоловіка -- вибирайте дружину/чоловіка, бо ви сім я і це для вас має бути головне); якщо молода сім я живе окремо -- теж великий шанс, що ймовірний негативний вплив свекрухи, як і тещі, буде зведений до мінімуму; і, нарешті, якщо обидві сторони докладають зусиль, щоб жити дружно, намагаються зрозуміти одне одного (свекруха пам ятатиме, що колись була невісткою, а невістка -- що колись стане свекрухою), то й монстрів на світі буде менше. Ясна річ, найкраще, коли усе це збігається в одній ситуації одночасно.
До речі, можливо, десь свекрухи відкрили іншу тему, на іншому форумі "Невістка -- монстр" і, можливо, їх аргументи теж виглядають резонними )

[Maria]

У мене хороша свекруха, гріх нарікати. Ми живемо, щоправда, окремо. Але вона дуже мені допомагала, коли дитина була маленька, набагато більше, ніж моя мама. І зараз теж, коли попросити, то завжди допоможе без зайвих повчань. Радиться зі мною коли що і не вважає, що краще за мене знає, як дитину виховувати.
Але і мій чоловік завжди дає зрозуміти: у ймовірній суперечці в його очах права буду я.
Однак, мій чоловік -- молодший син у сім ї. Зі старшою невісткою у моєї свекрухи стосунки не дуже добрі. І я думаю, свекруха про це шкодує і у випадку зі мною, старається не робити колишніх помилок.

[іра]

Ох,дівчата,я теж буду поганою свекрухою))))))В менесин і жахливий характер)))).А змінюватись я не хочу.Мені і так добре.А чому тільки свекруха-монстр?А як щодо свекора?Я була хорошою невісткою поки ми не одружилися,адже як тільки ми повідомили,що вирішили розписатись,ставлення до мене різко змінилося.А після весілля....я взагалі мовчу....Та я сильна людина і можу дати відсіч,а от чоловік-ні.Він і слова всупереч батькам сказати не може,голосу підвищити,не те що я.Розумію,це його батьки,але...В мене з ними натягнуті стосунки.Зі мною вони завжди такі милі,ніколи в "очі"ніколи не говорять,А по місту жаліются,плітки пускають,чоловіка проти мене налаштовують.Навіть після сварок(сварку з ними розпочинаю я),розмовляють зі мною,наче нічого не було.Мене це страшенно дратує.Нерозумію їх:живемо з моїми батьками,від них нічого не вимагаємо,Досить часто їх відвідуємо.І ВСЕОДНО ЩОСЬ НЕ ТАК.Одне радує-оловік всеодно біля мене),помовчить один день,а потім все як і повинно бути))))

[Ksena]

Я вважаю,що хата має бути того ,кому вона більше потрібна.А що до свекрухи,то дійсно вони бувають різними.Буває навіть,що з рідною мамою не можеш зжитися.Так що можливо справа не тільки них,а в нас самих?