Кого обрати між двома дорогими людьми (Найцікавіші думки надруковано у журналі "Жіночий порадник" №8 (90) ВЕРЕСЕНЬ 2014 РОКУ)

[Дана]

Підскажіть як мені бути! Я вийшла заміж три роки тому, у мене нормальна сімя, живемо в достатку. У мене є батьки, яких я дуже люблю і дві сестрички. Одна старша живе з чоловіком, але разом з моїми батьками, а інша ще маленька. Проблема в тому, що мій чловік не може налагодити стосунки з моєю мамою, а з сестрою то взагалі.Раніше вони нормально спілкувалися, а чим далі тим стає все гірше. Особливо після того як у нас народилася дитина. Тільки ми приїжджаємо у гості до батьків -закінчуєтся чимось неприємним. Відчуваю що моя родина віддаляється від мене, проте звинувачують у цьому мене, особливо сестра, каже що я відвертаюся від них. А мама робить вигляд що все гаразд, бо у мене з нею завжди були теплі стосунки, проте я бачу що вона теж хоче щоб я покинула чоловіка і жила з ними, посилаючись на те, що мій чоловік їх начебто не любить і не хоче щоб і я з ними спілкувалась. Не знаю що робити, як можу позбавити батька власну дитину, при тому, що він гарний батько. Та і мені буде дуже важко залишити дім, який вже давно вважаю своїм, порушити своє стабільне життя. Адже доведеться багато чого змінювати. але свою родину я теж не можу втратити.. Прошу, допоможіть мені порадою.

[Даша]

У моєї подруги, ситуація чимось схожа на твою. А може й ні, Дана. У неї теж є дві сестри. І вона з чоловіком, дитиною і своєю сестрою живе зі своїми батьками, а інша сестра з дитиною окремо. Так ось у неї вона погана і чоловік її нікчема. "Хай би собі вже розвелася з ним" кажуть батьки. Натомість та, сестра що живе окремо для батьків хороша. Можливо Дана, коли тебе немає вдома батьки тебе хвалять, а твою сестру, яка живе з батьками це дратує. Ось вона і створює конфліктну ситуацію. А ти про це не знаєш. Якщо ти гарно живеш із чоловіком, то взагалі немає потреби навіть думати аби його покинути. Ти що! Зруйнувати щасливу сім"ю через що? Через те, що ти не живеш з батьками? Та мільйони тих жінок які живуть, як твоя сестра лише і мріють про те, як би вирватися і будувати власне життя.
Звичайно ні в якому разі не можна розривати стосунків із батьками. Згадай народну мудрість: добрі ті діти, які на відстані. Тобі неймовірно пощастило. Маєш чоловіка, дитинку, достаток... Я звісно не знаю, як живе твоя сестра, але те, що її чоловік пішов за зятя свідчить про те, що власне житло йому не світить. Твоя сестра дратується і через це не любить твого чоловіка. Відтак, думаю я права на рахунок банальної заздрості.
І що означає "твій чоловік їх не любить"? А він і не повинен їх любити. Поважати так, але любити він повинен тебе, свою сім"ю.

[Роксолана]

Я б не ставила питання так: "кого обрати?" Тут немає чого обирати. Я в твоїй проблемі бачу погано побудовані стосунки. Ти кажеш, що у тебе з мамою завжди були теплі стосунки, але ти вже не маленька дівчинка. Ти доросла жінка, яка живе своїм життям. Будує свою родину разом із чоловіком. Згідна з Дашею, щодо твоєї сестри. Теж схиляюсь, що це банальна заздрість з її сторони. Живіть своїм життям але не розриваючи стосунків із батьками. Запросіть хоча б свою маму до себе у вихідний. Нехай побачить як добре живе її донька. Кожна мама хоче своїй дитині лише щастя.

[Оленка]

Допоможіть,будь ласка, вирішити ситуацію. Ми одружилися з чоловіком, коли були студентами. Жили удвох у студентському гуртожитку, мали чудове сімейне життя. Допомагали фінансово нам мої батьки. Після закінчення університету треба було виїжджати з гуртожитку та зробити вибір: їхати у місто, де народилася я, чи у місто, де народився чоловік. Мої батьки категорично проти, щоб я жила у місті мого чоловіка, адже вони "на ноги нас поставили". Чоловік хоче жити у своєму місті, але окремо від своїх батьків. Я між двох вогней. Мене фактично поставили перед вибором "або батьки, або чоловік". Ні одна із сторін не хоче іти не уступки. Як знайти мені той чудовий компроміс,який задовольнить обидві сторони?

[Олена]

Сім'я має жити разом і бажано окрео від батьків, як з одної так і з другої сторони. Твоїм батькам Оленко, думаю варто пояснити, що час "відрізати пуповину" щодо тебе давно минув. Так, ти вдячна їм за турботу, але ж у тебе своє життя! І воно має йти біля чоловіка. Тим більше, що жити ви будете самі. Послухай чоловіка. Він правильно каже. Так ви будете самостійні й житимете власним життям. Звісно, твоїм батькам це не сподобається, але думаю згодом вони зрозуміють ваш вибір. Ви ж не з кінцями туди їдете? Будете навідуватись у гості. І повір, в цій ситуації будете найбажанішими в світі дітьми.

[Оленка]

Олено, я Вам щиро вдячна за підтримку!)

[Світлана О.]

Оленко! Я би пішла за чоловіком. Звичайно батькам боляче, але вони мали б Вас зрозуміти.
Ми живемо з батьками, вони дуже нам допомагають і матеріально і за дітками дивляться. З одного боку це добре, але ми завжди під "пильним оком". Часто я почуваюсь їм зобов'язаною. Я із чоловіком не можу прийняти ніяке рішення, без їх відома.

[Оленка]

Дякую!)

[Інга]

Я теж вважаю що потрібно іти за чоловіком. А батьки вас мають в цьому тіки підтримати і зрозуміти, це добре що вони вам так допомагали і поставили на ноги, бо це обовязок кожних батьків, але ви вже дорослі і вправі приймати свої самостійні рішення, тому без роздумів ідіть за чоловіком та влаштовуйте своє сімейне та самостійне життя, а батькам все поясніть, люблячі батьки бажають своїм дітям тільки добра тому вони мають вас зрозуміти.

[Інтуїція]

Я вважаю,що краще за все мати своє помешкання.Але багато хто не має такої змоги,і доводиться вирішувати.От я живу зі своїми батьками.Але мене це не дуже влаштовує.Звісно,я хочу жити окремо,але наразі вважаю,що краще жити у чоловіка.По-перше,аби не мати почуття обов язку,по-друге,чоловік все-ж-таки голова у сім ї