Який в кого був Новий рік? (Найцікавіші думки надруковано у журналі "Жіночий порадник" №12 (94) ГРУДЕНЬ 2014 РОКУ)

Роксолана · 26.11.2014, 21:13

Незабаром свята. Але життя таке, що не до свят якось, маю на увазі, що у мене особисто чогось немає передчуття святкового настрою. Ось думаю, створю тему, у кого який був Новий рік? Давайте ділитись спогадами і цікавими історіями, а ну ж і свята схочеться. Я власне пам'ятаю, як одного разу працювала саме останні чотри дні перед Новим рокм і 31-го теж. Так ось, додому я встигла, коли уся родина вже зібралася за столом. Пам'ятаю, як сіла за стіл, ми провели старий рік, я випила келих вина, а потім...я прокинулась у своєму ліжку, на годиннику четверта ранку, в хаті мертва тиша і нікого немає. Я сама. На вулиці чути звуки петард, а я одна. В голові паморочиться від робочої втоми, бо ж поспала зовсім нічого. Виявляється уся моя родина вирішила зробити мені подарунок. Вони пішли святкувати на вулицю, аби я поспала в тиші. Я так розчулилась

А які у вас були цікаві історії на Новий рік? Розкажіть! Ось я цим поділилася і вже посміхнулася.

Ірина · 28.11.2014, 13:11

В мене одного разу було таке цікаве. Це були дев'яності, світло тоді вимикали часто, але ж не на свята! Якби не так! На годиннику восьма, у мене вже все готове, ми запросили гостей. Залишилось підсмажити рибу і тут раптом, бац" Світла немає. Перша думка, в холодильнику салати, торт і найгшоловніше! Холодець! Бо саме холодець у нас це страва року. Я його варю лише на Новий рік та Різдво. Але що поробиш... Рибу я смажила при свічках. І щоб ви думали? Вдалася на всі сто! Гості їли нахвалювали, дарма що була з воском. Світло дали рівно за десять хвилин до дванадцятої, а холодець я поставила на стіл в першій ночі. За годинку він підстиг і все було супер. А той новий рік ми досі згадуємо з усмішкою, бо чоловік досі мене підколює за той холодець

руда соня · 29.11.2014, 16:24

А в мене найвідстійніший Новий рік був років десь у 20. Ми з подругою мали зустрічати його у мене вдома, разом зі своїми хлопцями. З нас були святкові наїдки, з них -- святкові напої. Ну ми наготували всього і стали їх чекати. Прочекали довго... Годинки так до першої ночі. Що найобразливіше, без краплі шампанського, якого ми, дурепи, не купили хоча б на всяк випадок. Мобільних тоді ще не було в нас, тож навіть неможливо було дізнатися, де ж вони застрягли, і поквапити їх. При зустрічі вони пробували втулити нам якісь шиті білими нитками відмазки, що от, мовляв, і на маршрутку вони не встигли, і поїзд пропустили, і взагалі, це ж не останній Новий рік у житті. А потім ми випадково довідалися, що наші хлопці святкували в іншій компанії, з якою теж домовилися заздалегідь. А нас кинули...

Весна · 30.11.2014, 10:38

Ой, а в мене, Ірино, теж історія з вимкненим світлом на новий рік трапилася. Як завжди, як більшість, ми з чоловіком відкладали купівлю продуктів до останнього, і ось, пішли ми в магазин, народу море, таких, як ми. Ми набрали цілий візок, стоїмо у черзі до каси. І тут вимикають світло. Чекаємо хвилин десять-двадцять-тридцять… світла немає, а народ не розходиться! А й як розійтися, коли святковий стіл у візочку? Навпаки, люди почали з черги далі поміж стелажів ходити ще продуктів набирати. Найбільше, звісно у горілчаному відділі.

Десь через сорок хвилин очікування ми почули перший звук відкоркованого шампанського, потім ще й ще. Народ почав проводжати старий рік у магазинній темряві. Тут же почали один з одним знайомитись. Коли нарешті дали світло дехто з покупців був вже «тепленький», дехто, навіть встиг поїсти, про що свідчили порожні обгортки… Охоронців було лише двоє, тож вони лише на виході пильнували аби хтось чогось не виніс й чеки через одного перевіряли.

А ми тоді у магазині познайомились з Ігорем і Світланою. Виявилось, що маємо й спільних знайомих. Відтоді вони наші найкращі друзі. Наступний Новий рік ми зустрічали вже в одній компанії, але цю історію у магазині згадуємо щороку й ідемо на закупи заздалегідь.

Тор · 30.11.2014, 16:49

А я, дівки, раз перед 31 грудня,захворів. Горло боліло, кашляв, температура... Десь років 17 мені було. Новий рік ми мали всім класом зустрічати в когось на хаті. Предки пішли святкувати до своїх знайомих, мене лишили вдома, лишили мені всякої смакоти, щоб не обідно було. Валяюся в ліжку, десь година 11 вечора, дивлюся тєлік. Тут дзвонить домашній телефон. Я підняв, а там дівчачий голос такий заплаканий:"Ігор, ти де, вже 11, а ти мав бути ще 2 години тому..." А я як би і не Ігор зовсім. Пробую їй пояснити, а вона в плач. І розказує мені свою ситуацію. Вдома сама, мав прийти її хлопець, вона купила шампанське фрукти, спекла торт, олів'є накраяла, а він козел не прийшов. Розговорилися, виявилося, вона на сусідній вулиці живе. Я кажу: "Давай до мене приходь, разом веселіше буде". Вона така, та ти шо, типу, я порядна дівчина, ми з тобою незнайомі зовсім, ти зараз чіплятися почнеш і всяке таке. А я їй, нащо ти мені здалася, в мене температура 39, мені не до того зовсім, але на новий рік якось самому сидіти зовсім в облом. Вмовив я її, вона прибігла за п'ятнадцять дванадцята. Новий рік ми зустріли нормально, вона пила своє шампанське, я чай з лимоном, і заїдали це тортом, який вона принесла. Прикольно було. Саме головне шо ми потім 2 роки зустрічалися і навіть поженитися хотіли, але вона поїхала вчитися в інше місто, і ми якось розійшлися.

Краля · 30.11.2014, 20:11

Одного разу ми мали зустрічати Новий рік у компанії друзів. Було нас шість пар. Заздалегідь домовились, що кожна з нас приготує по салату. Оскільки святкували в нас, то поки я прибирала в хаті, чоловіка відправила за покупками зі списком. Головне, він мав купити сардини в олії. Саме в олії. Я ще в записці йому написала пояснення: «купи рибну консерву, тільки не в томаті, а в олії і не дай Боже купиш шпроти».

Чоловік повернувся з магазину і продукти поставив у холодильник. Коли настав час готувати салат я відчиняю холодильник і бачу на полиці дві банки кільки у томаті. Тут на кухню заходить чоловік і каже: - «вибач, рідна, але шпротів не було»... Виявляється чоловік завдання спростив і скупився у маленькі крамничці біля дому.

Олег · 05.12.2014, 13:42

Цитата:

Повідомлення від Краля

Одного разу ми мали зустрічати Новий рік у компанії друзів. Було нас шість пар. Заздалегідь домовились, що кожна з нас приготує по салату. Оскільки святкували в нас, то поки я прибирала в хаті, чоловіка відправила за покупками зі списком. Головне, він мав купити сардини в олії. Саме в олії. Я ще в записці йому написала пояснення: «купи рибну консерву, тільки не в томаті, а в олії і не дай Боже купиш шпроти».

Чоловік повернувся з магазину і продукти поставив у холодильник. Коли настав час готувати салат я відчиняю холодильник і бачу на полиці дві банки кільки у томаті. Тут на кухню заходить чоловік і каже: - «вибач, рідна, але шпротів не було»... Виявляється чоловік завдання спростив і скупився у маленькі крамничці біля дому.

Кралечко, потрібно було на записці намалювати ще й маршрут купівлі консерви

Краля · 06.12.2014, 22:11

Цитата:

Повідомлення від Олег

Кралечко, потрібно було на записці намалювати ще й маршрут купівлі консерви

Ага, Олеже))) я після того випадку на записці пишу великими літерами лише назву продукту без пояснень, тоді вірогідність, що чоловік принесе те, що треба складає 50%)))

руда соня · 30.11.2014, 20:49

А в мене найнезвичайніший Новий рік був 16 літ тому. Я чекала свого первістка десь на 8 грудня. В зазначений термін він не попросився на світ. Минув тиждень, два, а він ніби й не збирається народжуватися. Я запанікувала, кинулася по лікарях. Поки знайшла тямущого, був уже кінець грудня. Ну і так сталося, що прокесарили мене якраз 31 грудня. В післяопераційній палаті лежимо всі зовсім ніякі, ще відходимо від наркозу, і тут хтось каже: "Дівчата, хтось має мінералку? Треба ж зустріти Новий рік". Словом, попросили ми санітарку, вона знайшла нам негазовану мінералку, налила по горнятах, і ми кожна зі свого ліжка виголошували тости і піднімали келихи в повітря. Отак і зустріли Новий рік.

Ліла · 01.12.2014, 19:07

Одного разу ми на Новий рік запросили Діда Мороза зі Снігуронькою для дітей аби вони на власні очі побачили, що ті існують. І що ви думаєте! О десятій вечора дзвінок у двері, до хати заходять казкові гості. А тепер уявіть картину: дорослі усі в передчутті чогось неймовірного, тобто радісної реакції дітей, а діти як побачили хто прийшов дістали істерику, втекли до своєї кімнати , залізли під ліжка і навідріз відмовилися вилізти звідти. Тож довелось Діду Морозу і Снігуроньці подарунки біля ліжка залишити та й піти. Більше ми такої атракції ніколи не плануємо