не знаю, що робити

[unicorn]

Привіт усім. У мене зараз дуже складний період, почуваюсь жахливо.
Не можу зрозуміти поведінку одного хлопця. Хто він мені я й сама не знаю. Щось мабуть типу френдзони. Насамперед, він мій одногрупник. Вся наша група знайомилась в інтернеті, створивши конференцію. Ми з ним з самого початку були не в найкращих відносинах, так як він справив враження дурноватого хама. З часом все змінювалось і побачивши його, я змінила свою думку. Він мало того, що був красивий, він був не хам.
Ми живемо в одному гуртожитку. В перший день ми всі святкували 1 вересня, ви можливо будете мене осуджувати, але я вперше в житті добряче напилась. Суть не в цьому, він не відходив від мене ні на крок. Більше того, я досі пам"ятаю те, як він ніс мене на руках до ліжка. Це було дуже приємно, я розуміла, що він хороший.
Цим часом він, мабуть не міг розібратись, хто йому я. Він приділяв увагу і мені, і моїй одногрупниці. Мене це злило, але коли я побачила, що він більше часу проводить з нею, я змирилась і навіть почала помагати їй.( хоча мене бісило те, що вона знала, що він мені сподобався).
В них не було нічого серйозного, вони раз цілувались, і це більше було схоже на дружбу.
Одного разу, я мала залишитись в кімнаті сама. В той день, він весь час сидів у мене, ми багато говорили, він назвав мене "найкращою подругою". Це якось мене відштовхнуло від симпатії, і я почала вірити в нашу дружбу. Ми спали на одному ліжку, ми всю ніч дурачились, ми кусали один одного, ми мучили один одного, нічого особливого. Для мене ця ніч була дуже незвичною і разом з тим незабутньою.
Буквально через тиждень у мене було безсоння і я подзвонила до Андрія( одногрупник, друг, якому довіряю) і пішла до нього в кімнату. Андрій жив з Олегом. Коли я сіла на ліжко, попросивши обох, говорити зі мною всю ніч, Олег зразу дав натяк на те щоб я лягнула (очевидно,він не бачив Андрія), я лягнула. Ми справді почали говорити на будь-які теми. Потім я почала згадувати, як ми дурачились з Олегом і як він не давав мені спати. Я почала драпати його спину, бо знала, що він цього не любить. Він почав робити теж саме, на що я відповіла "Мені ітак подобається" і засміялась з нього. Я була впевнена, що він припинить, бо суть була в тому щоб ми розізлили один одного, він продовжував. І через якийсь час, наші губи справді, зовсім нечайно стикнулись і він поцілував мене, дуже солодко і дуже ніжно. Після цього ми стали чужими людьми, ми практично зненавиділи один одного.
Я от думаю, що перше враження було не помилковим, це справді егоцентричний хам. А щодо подружки-одногрупниці, то справді було встидно перед нею.
Нещодавно, в нас було свято, і він знову мене поцілував. Я дуже хотіла сказати, що я його люблю. Хоча це насправді не так, тому я довший час сиділа і думала, чому я хотіла так сказати. Я зовсім не розумію його. Для чого він це робить? Нагадує про себе і знову йде

[Весна]

Можливо тебе, просто випробовують? Ну,ніби подурачившись побачити, як далеко ти дозволиш зайти. Бо якщо дівчина подобається, повір з нею не дурачаться, не лізуть цілуватися і т. д. І взагалі, перше враження саме правильне.

[Любава]

Тих чоловіків важко зрозуміти, напевно чак само як і нас. Їм напевно подобається дивитися як ми стаждаємо. В мене теж схожа ситуація була. Був у мене друг одногрупник, разом сиділи на парах, постійно говорили по телефону, я йому з навчанням допомагала, а він мені з комп'ютером. От і дружили до першого поцілунку на п'яну голову. Потім його ніби підмінили, я незнала, що маю казати йому і як себе поводити. А він став уникати мене, більше разом в компанії не сиділи. Закінчилося навчання, кожен завів свою сім'ю, дітей. І через 6 років, він знову нагадав про себе в соцмережі з проханням організувати зустріч нашої групи. Я неохоче взялася за це, але з надією що ми нарешті поговоримо. Але організація і відповідальність за це дійство мене закрутили у клопотах і ми так і не змогли поговорити на одинці, або він просто уникав цієї розмови. Після того подзвонив, запитав як я доїхала додому і все, знову пропав, не пише і не дзвонить. Я після всього не могла заспокоїтися, спогади захлинули мене, депресія і відчуття того поцілунку на губах шестирічної давності. Ледве прийшла до себе. Надіюсь, що колись ми обов'язково поговоримо, може для цього він ще має дорости, а не поводитися як хлопчисько. Я для себе зробила висновок, що він був поруч коли йому потрібна була допомога у навчанні, хотів побачити хлопців з групи і згадував про мене. Я теж як і ти не можу сказати, що я його кохаю чи кохала, але почуття якісь були це точно. Потрібно просто жити далі і насолоджуватися життям.