А я собі згадала одну дивну історію, пов'язану з ворожбою. В юності в мене була подруга, яка дуже цікавилася ворожінням, магією, вірила у віщі сни й таке інше. Так ось, одного разу в неділю пішли ми удвох до церкви. Під час служби Божої я помітила, що Ірина (так звали мою подругу) крутиться, роззирається навсібіч... Зробила зауваження, а вона каже, що в неї таке враження, наче хтось на неї пильно дивиться, аж спина свербить. Я озирнулася й побачила гарного чорнявого хлопця, який дивився на мою подругу. Ну ми при виході з церкви поусміхалися до нього, попідморгували, та й невдовзі забули. А через два тижні якраз святого Андрія. Ми з Іринкою взялися ворожити на дзеркалах зі свічками, аби знати своїх суджених. Я в останній момент злякалася і відмовилась дивитися в дзеркало, а подруга вдивлялася довго, аж доки не побачила... того самого хлопця, що витріщався на неї в церкві. А на новорічній вечірці у наших друзів Іра з ним познайомилася, і за півроку вийшла за нього заміж. І як після цього у ворожбу не вірити?
|