Свекруха - монстр! (Найцікавіші думки надруковано у журналі "Жіночий порадник" 8 (78) ВЕРЕСЕНЬ 2013 року)

[Zik]

Усі знають, що свекрухи бувать різні. Але що робити, якщо свекруха - монстр? Вона має двох синів. Обидвоє одружені. І ось, жіночка, яка ціле життя опікувалась і допомагала одному сину, вирішує відписати йому хату. Не буду вдаватись в хід її думок. Питання в іншому: як вона може так чинити? Це ж її рідні діти! Навіщо вона це робить? Своїх дітей робить ворогами на ціле життя? Чи Господь розум забрав? Чи на старість "дах" їде?..

[anet]

О, ні, це не старість! Це просто те, чого раніше ніхто не помічав, або не хотів бачити! я підозрюю, що свекруха або вдова, або розлучена. В мене також складна ситуація зі свекрухою, тому я постійно намагалася її зрозуміти і виправдати якісь її вчинки, бо ж сама мама. Маю сина і думаю, що складно буде колись ділити його з якоюсь іншою жінкою. Але тепер зрозуміла, що проблема в іншому. Якщо мама-жінка переносить обовязки чоловіка на своїх синів, то все! капець! такого ні зрозуміти, ні пояснити не можна. Психологи дуже мудро пояснюють, що в такому випадку, коли провисає функція жінки-дружини, вона переносить її на синів. Але як пояснити, чому мама карає одного сина і нагороджуя іншого хатою, я не знаю! Материнської любові тут точно нема і тому, що дістанеться хата памятайте, що дістанеться й мама -- з усіма вимогами і претензіями!

[Андрій]

Чого це зразу вдова чи розлучена? Це ж очевидно - той, кому не відписала хати небажаний і нагуляний! Усе просто!

[Світлана]

Чого це зразу вдова чи розлучена? Це ж очевидно - той, кому не відписала хати небажаний і нагуляний! Усе просто!

Я так не вважаю... Кожна дитина для матері дорога... Тут щось інше, можливо, - емоції, якісь затаєні образи тощо. Сам факт спадку "цікавий", але я бажаю "рицарю, позбавленому спадку" знайти в собі сили побороти всі ці труднощі, не витрачаючи сили на боротьбу "з вітряками", як Дон Кіхот.

[Світлана]

Взагалі, вважаю, що якщо свекруха щаслива як жінка, мати, бабуся, то вона буде випромінювато світло своєї душі довкола себе. І, навпаки, проблеми, кризи віку, характер - і готова велика рушійна сила, що спопеляє світ довкола...

[anika]

А що бувають свекрухи які випромінюють світло своєї душі????? Я таких не зустрічала.

[Світлана]

Напевне тому, що не так багато свекрух, які, проживши вік, похизуються таким простим жіночим щастям:(. У мене свекруха теж - не мед, добре, що живемо за сотні кілометрів, а то б - війна. Хоча, важко сказати, якою я буду свекрухою в майбутньому, адже в мене теж є син... Добре б було, аби всі ми, дівчата, були гарними свекрухами;).

[руслана]

Мене цікавить, хто більше хвилюється через позбавлення спадку - син чи його дружина? Моя свекруха теж віддала хату своїй дочці, але ми з чоловіком з цього проблеми не робили. Він, звичайно, спочатку трошки поображався, але я йому кожен день казала:"Вона твоя мати, їй треба допомагати, а сестрі хата потрібна більше". А якби колупала кожен день, що в тебе погана мати, нічого тобі не відписала, то б гризлися і з свекрухою, і з сестрою. Мій кум взагалі купив собі хату, бо його мати ніяк не може поділити житло між ним і його сестрою(хоча в неї є власний будинок). Так що добре розберіться, що для вас важливіше - майно чи стосунки у родині.

[anika]

Все, що не робиться робиться на краще. Не заморочуй собі голову.Чи тобі так сильно треба та хата?Це абсурд: із-за якогось куска цегли ставати ворогами.:confused:

[galyna2104]

А що бувають свекрухи які випромінюють світло своєї душі????? Я таких не зустрічала.

Бувають! Моя свекруха - найкраща в світі! Вона ближча навіть, ніж моя рідна мати! Все залежить від людини, характеру і внутрішнього світу, а не від того, що вона свекруха або теща!

[Світлана]

ПІДТРИМУЮ!!!!

[anet]

Ну так, розуміння і любов до мами потрібно шанувати! Але якщо свекруха вдова, то син мусить виконувати все, що б робив її чоловік! (Тільки попрошу без пошлості). Тобто, для своєї сімї не залишається ні сили ні часу, ні здоровя. На маму кричати і ображатися не можна, а от жінці -- все сповна! Тому ця бідна жінка й починає вважати свекруху монстром, який руйнує її сімейне щастя!

[anika]

galyna2104 щиро рада за вас, добре, що хоч комусь в цому везе. Мені не дуже.Хоча версія, "чим більша відстань, тим кращі стосунки"спрацьовує.

[anet]

та, дорогу сімейку найбільше любиш на фото!!! Чим дальше -- тим ліпше. Свекрухами мені здається народжуються, а не стають. В мене в коліжанки сину -- 7 років, а я вже бачу, що її майбутня невістка буде бідна. Постіне незадоволення вчинками інших, щоб не зробив -- усе не так! Похвалиш -- зле, змовчиш -- ще гірше! Я не знаю як їх виховуюють!!!!!! Я свою дуже люблю -- коли вона далеко на селі і не дзвонить!!!!!!! Що буває вкрай рідко!

[Маша]

Дівчата. Моя свекруха - монстр. Вона постійно пхається до моєї сімї. і як тільки влізе то дома страшне що робиться, Чоловік своєї голови немає слухає тільки її. я вже не витримую може б і розлучилася з ним , та грозиться забрати дитину в мене. Їй нічого сказати не можу бо чоловік якби знав то прибив би

[blaze]

от і моя свекруха постійно синочка проти мене настроювала. Нещодавно ми розійшлись. Ще не розлучились, але до того йде. Вже три тижні живе зі своїми батьками, до дітей раз на кілька днів заглядає. А вона по всьому селу мене обмовляє, ходить плаче, що я погань. А що синочок її алкоголік - то це я винна, що допустила до цього.

[Світлана]

Є сліпа материнська любов - і тут нічого не вдієш! Свекрухи не в силах "віддати" свого сина іншій жінці - і тут народжуються ревнощі, невдоволення, бажання будь-що затьмарити образ коханої (для сина жінки). Вони так захоплюються "війною", що не розуміють, що цим руйнують не лише сім'ю, але й все майбутнє сина і його дітей...

[Сашечка]

Близько року тому я покинула роботу, друзів і з маленькою тримісячною донечкою і (слава Богу) з чоловіком переїхала від свекрухи на зйомну хату у селі. Важко, але велика відстань покращила наші стосунки, вони стали нейтральні((( Я дуже вдячна чоловіку, що він мене підтримав. А на свекруху я не ображаюсь - вона нещасна жінка - син вибрав не її, єдина онучка росте, а вона не бачить, живе сама.
Є гарна фраза: Хороша свекруха дочку матиме, а погана - сина втратить...
Бажаю всім бути гарними свекрухами і хорошими невістками.

[Русалонька]

А у мене байдужа свекруха. Чоловік, її син, помер. Не знаю, чи радіти мені з того її ставлення до нас чи навпаки. Її онучці вже сімнадцять років, а вона хоч би поцікавилась коли, як вона. Чи має репетиторів, бо поступлення у цьому році. Чи має твоя мама гроші на твій випускний, який незабаром і т. д. Якось на вихідні мала до неї у гості поїхала. Приїхала і розказує: баба казала, що вона за мене молиться весь час. Хіба такою має бути бабця? Хіба її молитви можуть замінити живе спілкування з дитиною? Мене вона невісткою не хотіла бачити, а я бачучи таке ставлення і не напрошувалася їй у дочки. А ось таке її ставлення до дитини її онуки мені незрозуміле.

[Маруська]

Знаєте, ви всі праві є різні свекрухи одні хороші а інші ні. Моя свекруха як справжній монстр. Бачачи в моєму домі добробут і щастя вона наводить на мене наклети, настроює чоловіка проти мене, який після розмови з нею стає також монстром.

[руда соня]

Ой, дівки, свекруха -- це діагноз. Моя, крім сина (мого чоловіка), має ще доньку. Ми з чоловіком живемо у моїй квартирі, а його сестра в батьківському будинку. І кілька років тому від свекрухи надійшла пропозиція: щоб я продала свою квартиру, і за ті гроші купила квартиру чоловіковій сестрі. А ми натомість переїдемо до їхньої хати, і буде нам щастя -- порошинки з нас там здуватимуть! Я подумала-подумала і відмовилася. Своя квартира -- це своя. То вона потім ображалася. Чоловік мусив написати офіційну відмову від своєї частки батьківщини, щоб часом потім не претендував. Ну й слава Богу. Нам би з одним помешканням собі раду дати. А загалом свекруха хороша. Пакунки нам з Італії іноді передає :)

[Андрій]

Я так не вважаю... Кожна дитина для матері дорога... Тут щось інше, можливо, - емоції, якісь затаєні образи тощо. Сам факт спадку "цікавий", але я бажаю "рицарю, позбавленому спадку" знайти в собі сили побороти всі ці труднощі, не витрачаючи сили на боротьбу "з вітряками", як Дон Кіхот.

Це якраз моя ситуація. Це я "лицар позбавлений спадку", перепрошую, просто колись давно "забив" на матір, яка мене спершу нагуляла, а потім народила у шлюбі мені брата. І цьому братові віддала усю свою любов і в результаті і батьківський дім, де я народився і виріс. Так що не лише невістки не терплять свекрух. Я не терплю через це свою матір, свекруху моєї дружини. І завжди підтримую і завжди на боці своєї коханої, коли на горизонті з'являється її свекруха - моя матір.

[Андрій]

Чоловік мусив написати офіційну відмову від своєї частки батьківщини, щоб часом потім не претендував. Ну й слава Богу.

...я теж мусив написати відмову від своєї частки рідного дому... Живу у приймах у дружини. Моя мама - монстр!

[Lady Gaga]

Жах який, Андрію! Це ж треба так! Що ж це за мати? Так дітей розділити? Справді монстр якийсь... Про свою свекруху нічого сказати поганого не можу, бо її ніби й немає у нашому житті. Ні, вона є, але ніколи не втручається у наші справи. Я навіть розказати про свекруху нічого не можу. А почитавши думки на форумі починаю тішитись. Мені виявляється, пощастило.

[Роксолана]

Дівчата, усе від людини залежить, це правда. Але ж ви обрали саме цього хлопця собі за чоловіка. А його такого рідного й коханого народила і виростила для вас його мама - ваша свекруха. Тож чи може жінка, яка подарувала вам гарного чоловіка бути монстром? За вчинками свекрухи-монстра завжди щось більше є.

[Maria]

Усі, хто висловилися, у певному сенсі праві. Тому що єдино правильного сценарію, як треба робити, щоб усе було добре нема і кожна ситуація особлива по-своєму.
Є просто очевидні, на мою думку, речі. А саме: якщо жінка щаслива у шлюбі, то й свекрухою вона швидше за все буде доброю; якщо син, одружившись, почав жити власним сімейним життям, то й сім я буде міцною (до речі, навіть на церковних науках перед шлюбом чітко і недвозначно кажуть: якщо постаєте перед вибором на чий бік ставати -- батків чи дружини/чоловіка -- вибирайте дружину/чоловіка, бо ви сім я і це для вас має бути головне); якщо молода сім я живе окремо -- теж великий шанс, що ймовірний негативний вплив свекрухи, як і тещі, буде зведений до мінімуму; і, нарешті, якщо обидві сторони докладають зусиль, щоб жити дружно, намагаються зрозуміти одне одного (свекруха пам ятатиме, що колись була невісткою, а невістка -- що колись стане свекрухою), то й монстрів на світі буде менше. Ясна річ, найкраще, коли усе це збігається в одній ситуації одночасно.
До речі, можливо, десь свекрухи відкрили іншу тему, на іншому форумі "Невістка -- монстр" і, можливо, їх аргументи теж виглядають резонними :))

[Maria]

У мене хороша свекруха, гріх нарікати. Ми живемо, щоправда, окремо. Але вона дуже мені допомагала, коли дитина була маленька, набагато більше, ніж моя мама. І зараз теж, коли попросити, то завжди допоможе без зайвих повчань. Радиться зі мною коли що і не вважає, що краще за мене знає, як дитину виховувати.
Але і мій чоловік завжди дає зрозуміти: у ймовірній суперечці в його очах права буду я.
Однак, мій чоловік -- молодший син у сім ї. Зі старшою невісткою у моєї свекрухи стосунки не дуже добрі. І я думаю, свекруха про це шкодує і у випадку зі мною, старається не робити колишніх помилок.

[іра]

Ох,дівчата,я теж буду поганою свекрухою))))))В менесин і жахливий характер)))).А змінюватись я не хочу.Мені і так добре.А чому тільки свекруха-монстр?А як щодо свекора?Я була хорошою невісткою поки ми не одружилися,адже як тільки ми повідомили,що вирішили розписатись,ставлення до мене різко змінилося.А після весілля....я взагалі мовчу....Та я сильна людина і можу дати відсіч,а от чоловік-ні.Він і слова всупереч батькам сказати не може,голосу підвищити,не те що я.Розумію,це його батьки,але...В мене з ними натягнуті стосунки.Зі мною вони завжди такі милі,ніколи в "очі"ніколи не говорять,А по місту жаліются,плітки пускають,чоловіка проти мене налаштовують.Навіть після сварок(сварку з ними розпочинаю я),розмовляють зі мною,наче нічого не було.Мене це страшенно дратує.Нерозумію їх:живемо з моїми батьками,від них нічого не вимагаємо,Досить часто їх відвідуємо.І ВСЕОДНО ЩОСЬ НЕ ТАК.Одне радує-оловік всеодно біля мене),помовчить один день,а потім все як і повинно бути))))

[Ksena]

Я вважаю,що хата має бути того ,кому вона більше потрібна.А що до свекрухи,то дійсно вони бувають різними.Буває навіть,що з рідною мамою не можеш зжитися.Так що можливо справа не тільки них,а в нас самих?