Донька моєї подруги лесбіянка (Найцікавіші думки надруковано у журналі "Жіночий порадник" №2 (96) ЛЮТИЙ 2015 РОКУ)

[Каріна]

Сподіваюсь на пораду, бо боляче дивитись на свою подругу. Сама мама. На щастя мої дві доньки нормальної орієнтації, а ось в неї її єдина кровиночка оголосила матері, що лесбіянка. Дівчині 19 років. Я переконую подругу, що вона ще молода, піддається модним течіям серед однолітків. Що це минеться і природа візьме своє. Їй схочеться бути мамою, мати чоловіка. Але сама думаю, а якщо ні? Подруга виховувала її сама, живе лише для неї, а тут таке.... Як напоумити дівчину?

[anet]

Це дуже складна ситуація, мені навіть страшно подумати, як почувається жінка! Але я вам пораджу -- від того, що дівчина стала лесбі вона не перестала бути її донькою! Памятайте про це! Краще зробити вигляд, що вас це не шокує, мама адекватно до цього ставиться! І якщо це підліткові вибрики, то дівчину скоро попустить. Часто в такому віці юнацький максималізм заставляє робити такі вчинки, що потім самій буде страшно. Тільки завоювавши довіру можна в чомусь переконати, ніжно і делікатно, щобдівчина була впевнена, що який би вибір вона не зробила, її будуть любити. скажу вам чесно, це може бути реакція на перший невдалий інтимний досвід з чоловіком. Головне, щоб вона не замкнулася!Дитина -- вона завжди дитина!

[Роксолана]

Ой, 19 років це вже не дівчина-підліток. Тут треба бити на сполох! Але не сваркою, криком, а якось тактовно. Можливо, твоїй подрузі треба переглянути своє ставлення до життя, чоловіків. Можливо, згадати минуле і зрозуміти де сама мама припустилася помилки щодо відносин з чоловіками. Відверто поговорити з донькою про те, що якщо в неї не склалось, це не означає, що і в доньки має бути якось не так.

[Алена]

А в чому власне проблема? Це її життя. Вона що вас у ліжко тягне? Бити на сполох будете, коли вона вами зацікавиться, а наразі лишіть дівчину у спокої. Єдине що можна порадити її мамі: запропонувати РАЗОМ з донькою звернутися до психолога-сексопатолога. Причому мамі робити цю пропозицію дівчині слід дуже тактовно. Наголошуючи на тому, що мама прийме її такою якою б вона не була.

[Nadiya]

о-о-о-го-го-в 19 років це вже аж ніяк не дитинка, чи примхливе дівча. Коли і в 16 рожають. і в 17 заміж виходять по любові, то 19 років вона вже точно більш серйозної думки. Я в її віці вже мала дитину, чоловіка. і точно знала що мені потрібно. А її оголошення про лезбіянство- це скоріше психологічна причина і винна в цьому може бути мама. Тим більше , що сама виховувала доньку. Може своїм агресивним ставленням до протилежної сторони і підштовхнула доньку до цього? Але аж ніяк не тре складати руки. Зверніться з нею перш за все до психолога, щоб з"ясувати причину. Тільки аж ніяк не треба зразу ремнем її пороти, бо дівча замкнеться в собі, або ще якихось дурниць з дурі натворить( я не лякаю, а попереджаю) Адже в 19 років дуже чуйна душа, і різкі дії.

[Роксолана]

А як вам таке: Мільярдер з Гонконгу Сесіл Чао пропонує 65 мільйонів доларів тому чоловікові, якому вдасться закохати в себе його доньку-лесбіянку.
Сесіл Чао сам ніколи у шлюбі не перебував. Проте він переконаний, що його дочка має потребу в "гарному чоловікові".
Тим часом сама Гігі Чао, яка є підприємницею і має диплом Манчестерського університету, уклала цивільний шлюб зі своєю партнеркою Шон Верб на церемонії у Франції, що відбулася на початку року. Стосунки у дівчат почалися 7 років тому.
"Це спосіб привернути когось, хто має талант, але не має капіталу для початку своєї справи, . Мені все одно, чи буде це багатий чи бідний чоловік. Головне, щоб він був щедрим і добрим. Гігі - дуже хороша жінка, талановита і красива. Вона прив'язана до своїх батьків і займається благодійністю", - розповів батько лесбіянки.
Навіть багачі мають таку проблему. Тож це все таки ненормально і потрібно рятувати дівчину.

[Інтуїція]

Скоріш за все це минеться.Або ляснути добре ременем,щоб забула про дурниці!!!І не має значення її вік!Тут нічого іншого порадити не можна.

[Весна]

Хто зна чи це тимчасова дурість, яка минеться, чи це модний вплив «гейропи», чи справді, як кажуть такими потрібно народитися... Дівчина вже у такому віці, коли власні клепки у голові повинні бути.... Може твоїй подрузі Каріно треба на мізки доньці покапати аби дурня з голови вийшла? Так, для надійності. А якщо вона й справді така... ну, що ж потрібно буде це прийняти. Проти природи ж не підеш.

[Фанта]

Добре що дівчина зізналася матері, що її цікавлять дівчата. Це означає, що вона довіряє мамі, а ось мама як виглядає довіри не заслуговує, бо розказує про це на цілий світ. Час сам розставить усе по місцях. Якщо дівчинка росла нормальною, ну не може вона ось так взяти і стати лесбі! Людей нетрадиційної орієнтації видно вже змалечку. А може дівчина просто посварилась із хлопцем? А може в його особі зненавиділа усіх чоловіків? Ну спробує один раз з жінкою, і що тут такого? В будь якому разі це її вибір! Ще встигне вона у своєму житті з чоловіками побути.

[Даша]

...смішні ви. Колись моя мама вважала, що я лесбіянка тільки через те, що у мене довго не було хлопця. Ну, була у мене найкраща подруга, так як в усіх, але ми лише дружили нічого такого. Але моя мама забороняла мені спілкуватись з нею, особливо після того, як вбила собі у голову цю дурницю. А я по натурі така, що ну не можу на такі теми з мамою розмовляти. Так ось, мама щодня провокувала мене на цю розмову. Так само Каріно, ділилася з подругами «проблемою», а потім почала запрошувати до нас синів своїх подруг, щоб я з хлопцями знайомилась. Одного, другого, третього... А я на той час вже зустрічалась з майбутнім чоловіком! Тільки ось мама про це не знала.

[Марта]

Я теж маю доньку. До своєї придивлялася ще з пелюшок, якщо можна так сказати. Якими іграшкам бавиться, з ким товаришує у садочку, школі. Коли доньці було тринадцять я так між іншим завела розмову на цю тему. Відповідь доньки мене «вбила наповал»: - мамо, подивись на мене. Я все зрозуміла. А також те, якою дурепою була. Слава Богу, що я не «додумалася» синів подруг до хати приводити. Зараз моя донька вже має власну сім’ю. Тож, Каріно, починаю думати, твоя подруга просто має проблему у спілкуванні з дитиною? Може, дівчина зопалу так сказала...

[Каріна]

Ой, дівчата... навіть не знаю, що вам розказати... я через це навіть з подругою посварилася. Бо переконувала її зрозуміти доньку і не робити з мухи слона. Але ж ви знаєте сільських жінок. У селі якщо у вісімнадцять ще нікого нема, вже не така, вже щось не так, а у двадцять вже хрест на долі ставлять якщо до весілля не йде.

[Зіронька]

Каріно, поговоріть з дівчиною, розкажіть їй, що мамі у її випадку легше буде підіграти, ніж мізки вправити. Навіщо собі життя псути тільки через те, що мама собі у голову вбила? Ну не може ж мама її змусити закохатися, заміж вийти? Тим більше, що як ви казали, мама доньку сама виховувала. Не кожна жінка може пройти цей іспит на відсутність чоловіка. Є такі, які власні комплекси на дітей переносять. Якщо мама така затята, то може в неї у самої «рильце у пушку»? Звідси і витоки проблеми? А дівчина ще молода, ще встигне пізнати чоловіка, та й не одного. Розкажіть дівчині народну притчу про те, як дві жінки втікають від лева і кожна з них каже, Господи, зроби так, щоб переді мною з’явилося дерево зі стількома гілочками, скільки у мене було чоловіків. І ось перед одною жінкою з’явилося дерево з купою гілочок. Жінка скоро по них вибралася на сам верх і врятувалася. А перед другою з’явилося дерево геть без гілок. Сіла та жінка під деревом і гірко заплакала... Думаю, далі пояснювати не потрібно. І ще одне, про не традиційність не оголошують одразу, до неї йдуть роками. І якби справді там щось було, мама б це значно раніше помітила.

[Олег]

Так панянки ви праві тут маму треба заспокоїти. Дівчині б порадив привести знайомого хлопця і сказати мамі, що це хлопець з яким вона зустрічається. На якийсь час буде тиша. Правда потім мама за весілля довбати почне, але то вже інша тема.

[Мавка]

Коли мені було 16 років у мене була подруга лесбіянка. Дівчина цього не приховувала, але її мама була не в курсі. Хоча, дивно, адже Наталка одягалася як хлопець, волосся стригла коротко під хлопця. А те, що вона була висока та худорлява (грудей у неї практично не було видно) її на вулиці сприймали за хлопця. У наші компанії усі до неї ставились як до хлопця. Вона поводилась відповідно. Якщо у компанію потрапляли незнайомі хлопці, то вони сприймали її за «свого» а потім відповідно щиро дивувались, що перед ними дівчина. Що цікаво у неї було багато «дівчат» з якими вона ну ви самі розумієте... І дівчата, повірте, до неї липли як мухи на мед. Коли я поступила і переїхала жити у гуртожиток зі мною у кімнаті теж опинилася дівчина-лесбіянка. Але Аліса вже не була схожа на чоловіка. Це була дуже гарна дівчина. У неї вже була своя «дівчина половинка» з якою вона зустрічалася. Після закінчення універу вони одразу почали жити разом. Як там до цього поставились їх батьки я не знаю, але те, що серед нас є такі люди це факт.

[Емі]

Розказую історію від імені своєї приятельки. Зі зрозумілих причин вона не хоче реєструватися на форумі. Від себе ж додам: ніяка це не проблема. Кожен живе так, як вважає за потрібне. Кожен вільний сам обирати як йому влаштувати своє життя. Тож Каріно, поговоріть зі своєю приятелькою і порадьте краще їй зайнятись облаштуванням власного життя, а не жити життям дорослої доньки. А тепер історія від Емми:

«Коли мені було чотирнадцять я почала звертати увагу на хлопців, ну самі розумієте, перша закоханість, дорослішання і усіляке таке. Але з часом я зрозуміла, що мені подобаються і дівчата. Вперше я це відчула, коли поступила в училище. Мені дуже сподобалась одна моя одногрупниця. Але зізнатись їй у почуттях я не могла. Так і мучилась. Але наприкінці зимової сесії, вірніше в її останній день я таки їй зізналась. Ми роз’їхались по домівках. Коли я повернулась на навчання страшенно картала себе за свій вчинок, але Наталка підійшла до мене і сказала, що все обдумала за канікули і зрозуміла що я їй теж подобаюсь. Тоді я зрозуміла, що це моя доля і я її нікуди не відпущу. Ми разом уже десять років. Наше сімейне життя нічим не відрізняється від життя інших. А ось зі своїми батьками я не спілкуюся. Вони не сприйняли мого вибору і мені від цього боляче. Натомість Наталчині батьки нас зрозуміли тож я маю і маму і тата. Зараз з Наталкою ми подумуємо усиновити дитинку з дитбудинку. Все таки за десять років ми чогось досягли у житті. Можемо подарувати щастя знедоленій дитині. Та й нашим батькам онук потрібен».