Пологи. Жах чи щастя? (Найцікавіші думки надруковано у журналі "Жіночий порадник" 11 (57) ГРУДЕНЬ 2011 року)

[Марія]

Дівчата, я вагітна. В мене усе добре, почуваюся добре, але вагітність перша і я вже наслухалась від своїх досвідчених подруг, яке жахіття мене чекає. Чи справді все так страшно? Питала в мами, а вона каже, у нашому роду жінки з цим проблем не мали. Я взагалі-то не боюсь, але часом стає лячно.

[Nadiya]

"Пологи хоча болючі, але забувучі!!!" - народна мудрість. Марія, хочу дати пораду: неслухай ти нікого, точніше не сприймай собі блисько до серця. Кожна жінка індивідуальна, кожна порізному народжує. Хтось легко, а хтось нажаль з ускладненнями. Хтось нетерплячий, більше кречить чим болить, а хтось мужньо тримається ковтаючи сльози. Правда-дитину народити то не в тоалет сходити, але і не ужас точно. Повір, коли ти народиш і тобі поставлят "малечу" на живіт, чи перший раз до грудей, ти про все забудеш. Тебе переповнятеме просто щира радість, гордість , що ти змогла це все пройти і подарувати світові нове життя. Це найкраще що може зробити жінка - стати мамою!!!!! Не переживай все буде добре, мусить бути і ти буть у тому впевнена, вірь тільки у найкраще, але буть готова до всього. Адже віра - це велика сила. Удачі тобі , здоров"я, і твоїй "малечі".
P.S. Маю до теми вірша, почитай якщо захочеш. розділ "жіночий світ" тама "голос душі".

[Роксолана]

Коли була вагітна це був найкращий період мого життя. А народжувала, як казав лікар: "як книжка пише". Це була шоста ранку, і лікар журився, що ще немає практикантів, аби їм показати правильні пологи. Єдина прикрість мені трапилася жахлива акушерка. Вона чергувала ніч і я була остання на її зміні. То вона аби не чекати поки дитинка сама народиться взяла ножиці і розрізала мене навіть не попередивши мене, що саме вона збирається робити. Я закричала так, що чути було на весь пологовий. Коли спитала її що ви робите? Вона відповіла: я вже змучена і хочу спати. Це єдиний "жах", який був. Потім мене лікар зашив і за три дні я вже була вдома.

[настя]

Я народжувала двічі. Й обидва рази без проблем. І лікарі були супер, і акушерки, і т. ін. Справді, біль забувається, та й можна потерпіти задля такої мети. Коли я народжувала вдруге, то згадала й перші пологи, і тоді подумала: як я могла забути ці муки? Та от що цікаво: ту свою думку й дотепер пам'ятаю, а муки під час пологів знову забулися...

[galyna2104]

"я вже наслухалась від своїх досвідчених подруг" - борони вас Боже слухати подруг! у вас все буде добре. ви народите гарненьке маля і забудете про пологи в ту ж мить як почуєте плач найріднішої в світі істотки!
Психологічний стан мамусі передається дитинці розкажіть їй своїми почуттями як ви її любите і чекаєте в сімї, а не про те як боїтеся пологів, бо і вона їх боятиметься!

[anet]

Найкраща порада кожній вагітній жінці -- це не слухати ніяких порад, як каже мудра Галина. Бо кожна, одна поперед другої будуть розказувати страшилки про свої геройства у пологовому і правди в тому буде ну дуже трошки. А ті хто важко народжував ніколи нікому нічого не розкажуть, щоб не дай Боже комусь таке пережити! Та й найголовніше, що не одна народжувала, а отже і у вас все вийде дуже добре! Успіху!

[galyna2104]

я перед пологами 5 годин перебувала в відділенні патологій вагітних і єдине що мене вразило - кобіти, які там лежали, одна наперед одної розказували жахи про пологи свої друзів-родичів-знайомих... і що в тому класного, коли сам себе залакуєш....

[руда соня]

А в мене двічі був кесарський розтин, тому нічим особливим поділитися не можу. Все було як звичайна операція, після якої мені вручили найкращий подарунок, який тільки може бути! Щоправда, потім теж відходила. Але ось з Галиною погоджуюся повністю -- нема нічого гіршого, ніж масовий психоз! Всі вагітні дуже емоційні, а їхній особливий стан об'єднує жінок, вони стають подругами і переповідають одна одній різні "лякалки", замість того щоб ділитися позитивом. Так, буде боляче, але хіба воно того не варте? Будь-який фізичний біль минає і забувається дуже швидко.
Тому не слухайте, Маріє, ніяких страшних розповідей, а спілкуйтеся з позитивними людьми, які зможуть вам розповісти щось гарне.

[galyna2104]

руда соня ))) правильна жиитєва позиція! Класно вам- у вас їх уже двоє, а ми про друге лише думати почали....

[anet]

От запитайте хоча б одну мамочку -- чи погодилася б вона позбутися свого материнства??? та ніколи і нізащо! бо материнство -- це радість. А просто так у нашому житті не буває. За все треба платити. Так нам жінкам призначено Богом і природою. Не треба вагітній налаштовуватися, що нічого боліти не буде і все буде чудово. Все буде чудово, але біль швидко мине! Це було у всіх жінок. І якщо з ними нічого не сталося значить і тобі нічого не загрожує!!!

[Алена]

Найкраща порада кожній вагітній жінці -- це не слухати ніяких порад, як каже мудра Галина. Бо кожна, одна поперед другої будуть розказувати страшилки про свої геройства у пологовому і правди в тому буде ну дуже трошки. А ті хто важко народжував ніколи нікому нічого не розкажуть, щоб не дай Боже комусь таке пережити! Та й найголовніше, що не одна народжувала, а отже і у вас все вийде дуже добре! Успіху!

В тому, що про важкі пологи всього не розказують, я з вами повністю згодна, тому що, по-перше, важкі пологи пов’язані з певними патологіями і зустрічаються не так часто, як здається на перший погляд. Тож немає потреби лякати майбутню мамочку різними жахіттями, щоб "не брала дурного до голови".
Наприклад, я родила в 34 роки. Вважається, що для перших пологів це трохи запізно і, чесно кажучи, це правда. У мене просто не починалася родова діяльність і в кінці 42 тижня мене 2 дні стимулювали (уколи та різні болючі і неприємні речі). Сам процес пологів, звичайно, теж затягнувся, бо дитина була велика - 4 кг і кістки голови у неї вже були не такі м’які, як у тих, хто родиться на 39-40 тижнях. Тож було усе - і витискали і сильно мене розрізали, щоб витягнути дитину. Проте, мушу зауважити, що я мала щастя попасти на прекрасну зміну. Процес пологів зайняв більше 12 годин і увесь той час біля мене чергували, як могли допомагали. Я родила на Батальній у відділенні патології і пологи у мене приймала старший акушер, прізвища не пам’ятаю, її всі звали Люся. Вже пройшло майже 2 роки з того часу, проте я не перестаю дякувати Богу, що потрапила саме до неї. У цієї людини золоті руки - на дитині, враховуючи весь процес пологів, ні гематом, ні жодної подряпинки не було.
Тож, Марія, моя вам порада, шукайте не гарного лікаря, а акушера, тому що практично усе в процесі пологів залежить від нього.

[Ліла]

Не переживай, Маріє! Вагітність природний стан жінки. Тим більше, як ти кажеш ніхто з твоїх рідних проблем не мав. То й ти не матимеш. Головне зараз це твій психологічний стан. Я так розумію, твоя дитинка бажана й очікувана. Тож зосередься на цьомуі не думай про погане. Я робила саме так.

[Ірина]

Маріє, не слухай нікого. Я коли була вагітна вперше теж слухала розповіді як у мене розійдуться кістки і я буду чути цей хрускіт, що лікарі аби не морочитись будуть пропонувати мені різні уколи аби процес пішов швидше, а потім це все відобразиться на дитині, що будуть лякати мене, що дитинка завелика і треба кесарити, і ще багато чого лякливого. Так, мені було страшно. Як це все буде виглядати. Але мене підтримувала моя мама. Вона казала: не перживай, дитя там не залишиться, все буде добре. Так що налаштуйся позитивно, не слухай страшилок. Зосередься на скорій зустрічі з малюком.

[Zik]

Я народжувала у 19-ть і до останнього нке розуміла що зі мною буде відбуватись. Ну трохи заболів живіт, викликав чоловік швидку, мене завезли у пологовий, довго оформляли, клізма в туалеті без дверей, догола роздягнена у душі без дверей. А на дворі був грудень (!) Відповідно і в приймальній не літо було. Потім завели мене в палату. Ліжка височенні, ледве вишкрябалась туди з животом. Ну і наївна думала спати, бо вже була 12-та ночі. Як заходить лікар і каже, хто тут спати зібрався, давай зараз укольчик зроблю і вмить родиш. Я відмовилась, не хотіла дитині шкоди завдавати, тож відмучила все, що природою відведено. На жаль, розриви були. мене шили наживо, без знеболювального. Потім викатили на каталці у коридор. А я спати страшенно хотіла, то мене ходили будили щохвилини, думали аби не знепритомніла чи що? Найбільше потім переживала за дитину. Бо це тепер дитя одразу з мамою, а коли я родила то діти окремо були. І що робили ті дитячі медсестри: не приносять дитину раз, другий, спеціально. Аби потім матусі носили їм гроші. Так що я була рада, коли нарешті опинилась з малюком удома.

[anet]

я погоджуюся, що поради потрібні, але іншого характеру -- скажімо, я всім подругам перед їх пологами радила взяти побільше дрібних грошей (нянічкам, санітаркам, медсестрам, масаж грудей). А ще раджу вчитися відпочивати і культурно випроваджувати небажаних відвідувачів! А самі пологи -- це те, чого уникнути жодній вагітній не вдасться!!!! Родити рано чи пізно все одно доведеться! ну і коронна порада -- помийте голову перед пологами, бо потім не захочеться приймати вітання у не зовсім гарному і комфортному вигляді, і в роддомі цього зробити вам не вдасться!http://poradnyk.org.ua/images/smilies/biggrin.gif