Голос душі

[Nadiya]

Я знаю є багато жінок яким подобається поезія, а дехто і вміє писати сам. Адже вірш - це не просто слова, це голос душі, це лікарство для неї Я люблю писати вірші, а ще більше люблю коли їх читають інші.:)

[Nadiya]

БОЛЮЧА ЗРАДА

Якби ти знав яка болюча зрада,
Які гіркі слова прощання.
І не потрібна вже твоя розрада,
Це лиш просте розчарування.
Не вірю більше я в твою любов,
Не вірю і в слова твого признання,
Не вірю більше я тобі, і знов
Даруєш ти мені одне страждання...

Якби ти знав яка болюча зрада,
Як боляче в коханні помилитись,
Коли ти знаєш що ті слова лишень розрада,
А ти боїшся без нього залишитись.
Повірити і знову обманути
Любов, яку лишень знайшла,
Згадати все і знову все забути
Коли надії більше вже нема.

Якби ти знав яка болюча зрада,
Як боляче признатися собі,
Що ті слова лишень проста розрада,
По справжньому любити він зможе тільки в сні.
А ти боїшся щось зробити,
Боїшся знову помилитися у нім,
Боїшся навідь зараз жити,
Щоб не лишитись знову із ніщим.

Якби ти знав яка болюча зрада,
То ти не зраджував б в житті уже!
Не огорталаби гірка розрада ,
А вічно ти кохавб одну мене.
Та все не так і серце моє розриває біль.
Не помогла мені твоя розрада.
Я залишаюся сама і ти уже не мій.
Якби ти знав яка болюча зрада...

ЯNЯ

[Nadiya]

***

Коли тобі на серці стане сумно,
Відкрий блокнот і почитай рядки.
Нехай душі твоїй не буде зимно,
І знай, що то лишень буденні помилки.
Вони пройдуть і все вернеться,
І радість і любов, й палке кохання,
І так завжди буде, доки життя не обірветься.
Бо ми живі і проізвольне нам людске страждання!

ЯNЯ

[Оксана]

Nadiya, вірші чудові!

[Nadiya]

Дуже дякую, я сама складаю. А ле хотілаб , щоб і ще хтось писав свої.

[Nadiya]

Зрадник - ти!

Зрадник-зрадник ти, а не коханий,
Зрадив вірність ти , а не мене.
Я не знала те , що ти такий поганий,
Ти кохати можеш лиш себе.
Зачекай не буть сміливим дуже ,
Ти ще горя не зазнав в житті.
А мені уже байдуже,
Я не вірна вже давно тобі.
Так, це правда я чекала вірно,
І гуляти я нізким не йшла.
Тільки дуже вже мені обідно,
Що залишилась і зарас я сама.
Але те, що я нізким не була,
Це не значить що кохала я тебе.
Це не правда, я тебе давно забула,
Я не зрадила саму себе.
Я давно душею вже відчула,
Що не любиш ти мене.
І моя любов зрадлива була!
Тож в любові я не зрадила себе.

ЯNЯ

[Ксенія]

Nadiya гарні вірші:) прочитала із задоволенням!

[Nadiya]

Народження дитини.

Коли життя дарують, дітям, матері!
Це радість не лишень для мами.
Коли на небі нові зірочки з"являються в ночі,
То десь нове життя з"явилося між нами.
Життю новому радується мама,
Життю новому рада вся сім"я.
І за дитину все б в житті віддала,
Аби здоровою лишалася вона.
Отож бажаю, матері, терпіння,
Щоб з гідністю зростила немовля.
Дитині, щастя і уміння,
Аби правдивою дорогою ішла.
Повірте всі, не легко бути матерями,
Своє життя в дарунок комусь принести.
Важке покликання у кожної є мами,
дитину свою від нещастя вберегти.
Тож дякую я всім насвіті матерям,
Бо може їм не скажуть цього діти.
Завдячуєм своїм життям ми вам!
Низький уклін, вам посилають діти...

ЯNЯ

[Nadiya]

Пробач...

Пробач, що я тебе кохала,
Що просто вірила тобі.
Пробач, що я сама іще не знала,
Що не потрібна була я тоді.
Ти просто так казав люблю,
ти просто так мене цілуєш.
Я гордість зрадила свою,
А ти любові не цінуєш!!!

ЯNЯ

[Nadiya]

ЧАРІВНІ КОНІ

Білі коні і підкови, сріблом стелять білий шлях.
Пролягає через поле, білих коней срібний шлях.
Поле біле через коні, що біліли полем тим.
Срібло встелене по полю, від копит сріблястих тих.
Половити білих коней ми не зможемо усіх.
Позбирати срібло полем, скільки радості й утіх.
Та не довго білі коні полем бігали, бо світ
Випускав на поле коней, сонця барви і розквіт.
Ці гуляли дуже вправно і гонили коні ті,
Що гуляли донедавна, що біліли в день й вночі.
Походили через поле, через річку, через ліс.
І пускали кольорові сонця барви на весь світ.
Та і цих коней спенили, не дали гулять вдоста,
Їх управно замінили- коні праці і тепла.
Теж гуляли полем, лісом, де лишень могли піти.
І пускали цілим світом, людям щастя й теплоти.
Ці, гуляли дуже довго, незважаючи на те,
Що на зміну їм приходят, ті, що дбають про усе.
Коні ситі й роботящі, тихо йшли а не бігом.
Бо чекали, щоб лидащі, попотіли із трудом.
Походили полем, лісом, позбирали урожай,
Уступились - коням сміху, а самі сховались в гай.
Сміх лунав на конях білих, що виходили із хлів.
Так міняються всі коні, сотні й тисячі років.

ЯNЯ

P.S.це дитячий віршик про пори року.

[Nadiya]

ПРОБАЧ МЕНЕ...

Пробач мене за те, що тебе люблю.
пробач за те, що лиш тобою я живу.
Пробач, що я при зустрічі себе лиш гублю,
так не признавши вірність я твою.
Пробач, не злися ти на мене,
Можливо нас сама судьба оберегла.
Пробач, можливо взяла я на себе
Не ту любов яку призначила судьба.

ЯNЯ

[Nadiya]

ПРОЩАВАЙ !..

Прощавай, я не хочу тебе більше знати.
Прощавай, я не хочу кохати тебе.
Прощавай, і не буду тебе вже чекати.
Прощавай, і забудь ти будь-ласка мене!

ЯNЯ

[Красуня]

Дякую Nadiya за вірші:)

[@erika@]

Дуже сподобалися вірші. А ви на замовлення пишите?

[anika]

Nadiya вірші дуже хороші, в мене на жаль нема такого таланту. Але чомусь більшість сумних, можливо просто наболіло. Не сумуйте все буде добре:)

[Nadiya]

Можна казати більшість моїх віршів написано по замовленню ( чи то дівчата розповідали свою любовну історію і просили написати вірша , чи просто просили на ту чи іншу тему писати.) А то що вірші сумні виходили , так це я просто такі сюди написала, а є на різну тематику. Просто коли на душі наболіло то хочеться почитати щось сумне, по собі знаю, тому такі і відібрала.

[Bogema]

Тобі… Єдиному…

Як тихо музика лунає,
Із струн давно забутої гітари,
Мелодія за плечі обіймає,
Про кохання думать заставляє.
Хвилями свого серця я тебе відчуваю,
Коли згадуєш ти про мене на мить,
І більше сліз я не проливаю,
Бо ім’я твоє на вустах моїх бренить.

Ти - моя радість, моя ти любов,
І я закохуюсь у тебе знову і знов.
Пілігримом у небо летітиму,
У небо до коханого свого,
Серед ангелів його шукатиму,
Та віднайду ангела мого.

Я здійму урагани на дні океану,
Щоб дістать із дна перлину,
Тобі я віддам без всякого обману,
З підписом про мене, про твою єдину.
Поцілунками троянд я тебе засипатиму,
Стиснувши в обіймах до ніжного болю,
І більше я тебе не відпускатиму,
Тепер я вічно буду з тобою…

[Nadiya]

ПОРАДА

Якщо зрадив в житті тобі хтось,
Той без кого ти жити не можеш,
Значить щастя у вас не зійшлось,
Так для чого ти душу тривожиш?

Так чому витираєш сльозу,
Із очей, що так палко кохали?
Так чому ти говориш йому,
Що вони його вірно чекали?

Сльози витри і навіть не плач,
Бо тебе він і так не почує.
Він далеко пішов, і однак
Губи іншої зараз цілує.

А ти сльози свої проливаєш,
Витираєш не сміло рукою.
Бо його до тепер ще кохаєш,
І готова пробачити знову...

Так забудь і його і кохання,
Що колись він тобі дарував.
Хай не мучить тебе те чекання,
Бо тебе він і так не кохав...

ЯNЯ

[Nadiya]

МИ НЕ ПРОЩАЛИСЯ

У дорогу далеку я тебе проводжати не стану,
Ти поїдеш і так, не сказавши і слова прощай.
Ти далеко від мене, та про тебе я не перестану,
Ні хвилиночки думати, хоч ти і не кажеш чекай.

Ти про мене забудеш, я знаю, напевно,
Та тебе я не зможу забути на жаль.
Ти далеко і плачу я зараз даремно,
І даремно на серці у мене печаль.

Я від тебе любов не зазнала,
Хоча вірно чекала її.
Ти далеко ішов, а я і не знала,
Що розлука до мене прийде на весні.

Ти лиш їхав, а я вже чекала,
Що прийдеш ти до мене, хоч би у сні.
Лиш думками тебе проводжала,
Бо далеко ти був і тоді.

Ти поїхав, зі мною не попрощавшись,
А я дні відраховую все.
Ти забув мене так й не дізнавшись,
Що я досі кохаю тебе.

ЯNЯ

[Nadiya]

* * *

Синіє озеро у полі
Серед зелених верб
Ховає лебедя в полоні
Пожовклий очерет
Загинув лебідь- склавши крила
Коли лебідку вбив солдат
Що робить вірність лебедина
Серед людських утрат

ЯNЯ

[Ruslana*]

Я дуже люблю писати вірші і люблю, коли їх читають. Але мені завжди здається, що в мене не дуже виходить... Ось один із них, про музику.
***
Коли усі підуть, залишачи тебе на самоті,
Вона звучатиме і далі, в твоєму серці і в житті.
Коли впадеш, вона допоможе піднятись,
Лиш з нею ти зможеш собою лишатись!
Вона така різна... весела й сумна,
Музика! Єдина, вічна і свята!
І коли хмари затулили сонце, ти не бачиш дня,
Сльози витирай з очей і слухай мелодію життя!
Ти чуєш? Вона так весело звучить!
Ти бачиш? Вона так високо летить!
Лети із нею ввись, за небокрай,
З музикою перешкоди всі долай!
Не плач, не сумуй, мелодію послухай ти,
Не зупиняйся, на крилах вверх лети!
Йди вперед, усі мелодії у серці лишаючи,
Кожен крок ступай, сльози з обличчя стираючи.
Нехай поруч нікого, та музика усе ж з тобою,
Вона стане другом і захищатиме горою.
У найважчу мить подарує вона життя,
Музика посеред ночі засяє, наче сонце дня!