Анджеліка
11.02.2014, 16:23
Можливо заголовок не вдалий.. але..
Хлопець який має 2 дітей і не дуже хороше минуле за своєю спиною.. чи варто зустрічатись і взагалі мати щось спільне з такою людиною?
Про те, що в нього є діти, він мені зразу розповів.. мене це не злякало і ми продовжили знайомство, спілкування і якщо це можна так назвати.. стосунки..
Продовжується це вже 4 місяці..
Різниця у віці 7 років..
Спочатку все як завжди.. гарно, весело, цікаво..
Тільки ця людина змінилась буквально за тиждень..
В нього нема ні смислу, ні цілі для того щоб дальше жити.. - Його слова.
Він ні в чому не впевнений, нічого не хоче, нічого йому не потрібно..
За цей період часу, хоч і маленький, я звикла до цієї людини.. не можу сказати що це любов.. симпатія - так, звичка - так, але не любов.
Звикла до того, що день починається з його голосу, так як і закінчується..
До зустрічей, до часу який ми проводили разом..
Але буквально за тиждень все змінилось.. у відповідь " Мені потрібний час. Я заплутався. Я не знаю що мені потрібно. "
Були думки про те, що він задумується повернутись до колишньої, до дітей.. але він голосно кричить " Цього ніколи не буде! Там стоїть крапка."
Що ж мені думати? Як поводитись? Чи варто чекати.. доки він розбереться в собі?
Хлопець який має 2 дітей і не дуже хороше минуле за своєю спиною.. чи варто зустрічатись і взагалі мати щось спільне з такою людиною?
Про те, що в нього є діти, він мені зразу розповів.. мене це не злякало і ми продовжили знайомство, спілкування і якщо це можна так назвати.. стосунки..
Продовжується це вже 4 місяці..
Різниця у віці 7 років..
Спочатку все як завжди.. гарно, весело, цікаво..
Тільки ця людина змінилась буквально за тиждень..
В нього нема ні смислу, ні цілі для того щоб дальше жити.. - Його слова.
Він ні в чому не впевнений, нічого не хоче, нічого йому не потрібно..
За цей період часу, хоч і маленький, я звикла до цієї людини.. не можу сказати що це любов.. симпатія - так, звичка - так, але не любов.
Звикла до того, що день починається з його голосу, так як і закінчується..
До зустрічей, до часу який ми проводили разом..
Але буквально за тиждень все змінилось.. у відповідь " Мені потрібний час. Я заплутався. Я не знаю що мені потрібно. "
Були думки про те, що він задумується повернутись до колишньої, до дітей.. але він голосно кричить " Цього ніколи не буде! Там стоїть крапка."
Що ж мені думати? Як поводитись? Чи варто чекати.. доки він розбереться в собі?