Діти -- це подарунки від Бога.

[ксеня]

Мені було 21, йому 25. Він сподобався мені з першого погляду.А потім два тижні довгих годин розмов по телефону про все на світі. Коли ми почали зустрічатися, було відчуття, що знайомі кілька років. А біль від попереднього нерозділеного кохання як рукою зняло. Але одуження в найблищі роки не входило в наші плани, хотіли зробити карєру. Ми зустрічались лише 3 місяці. Він подарував мені на день народження колечко у формі серця і ... дві полоски на тесті. У нас обох шок, тисячі думок у голові,у мене останній рік навчання, диплом; у нього ні копійки в кішені. Я боялась, але сказала:" зробилю аборт", а потім пороплакала всю ніч в подушку, бо збрехала йому. Наступного ранку він прийшов до мене зі словами:"Не роби цього, я кохаю тебе, давай одружимося! Я все зроблю заради вас!" Тоді я вперше побачила чоловічу сльозу. Зараз ми уже 5 років разом. Пережили чимало і радості і проблем. Є своя квартира, машина. Я впевнена, що все завдяки тому, що тоді у важкий для нас час не зважаючи нінащо ми зробили правильний вибір. Доречі, нашому синочку вже 4 роки, і назвали ми його Богдан, тому що нам його подарував Бог, а подарунки треба приймати!

[Міла]

Так, діти - це подарунок Божий, який потрібно прийняти з вдячністю не зважаючи ні на що. Ксеню, я вас підтримую і я рада, що ви і ваш чоловік прийняли правильне рішення, адже дитина не завадить ні створенню кар"єри, ні ще чомусь.

[Особлива]

Для мене моє дитя -мій син -моя гордість і Єдине щастя у житті!!!!!! Коли взнала, що вагітна чоловік був в шоці!!!! Напевно усвідомив, що сімейне без дітне життя закінчилось!!!! Я хотіла, щоб на УЗД ми пішли разом.... 1-й раз пішли. Я хотіла, щоб ми разом зайшли у кабінет і разом побачили це ЧУДО!!!!!! а він.......... . Навіть не зрадів коли я йому фото ляльки масінької принесла. Я так хотіла, щоб обняв, зрадів, що у нас буде Радість!!!!!!!! Бажання не здійснилось!!! Я думала, що коли почне рости животик його думка зміниться, а він.... почав бухати. Зрадів, коли зустрів Нас із пологового будинку. Я щаслива, що маю красивого СИНА!!!!! Як син горниться до свого тата, а він......так легко його може образити, словом, чи ділом. Словом.......прикро , що чоловік такий до всього байдужий і витикає......."ви живете на мої гроші" ................................

[Світлана]

У чоловіків почуття батьківства приходить дещо пізніше, ніж у жінок, хоча не факт, що і вони здатні на прояв усвідомленого ставлення до народження дитини з повною мірою відповідальності за майбутній устрій сім,ї, де в перші місяці татко бере більшість обов,язків по дому на себе, коханого.:) Але, на жаль, часто доводиться спостерігати картину неготовності чоловіка до поповнення в родині. Адже нас удома, в школі, в університетах навчають усього,але, на жаль, як будувати гармонійні стосунки: "чоловік - дитина - дружина"- ніхто не навчає! І кожна сім,я, опираючись на досвід минулих поколінь або досвід власної сім,ї, в якій виріс, "ліпить" щось своє, долаючи перепони, які трапляються на шляху. Добре, якщо побут влаштований, є розумна підтримка з боку рідних, а почуття сильніші від будь-яких перепетій життя - тоді все буде ОК! Але часто народження дитини - справжній іспит для сім,ї: тут і "обділений" увагою тато, і ревнощі до малюка(!), і дратівливість через недосипання тощо. На жаль, моя подруга, маючи гарнюню донечку 6 місяців, зараз вийшла на роботу, бо життя стало нестерпним через чоловіка. З його боку суцільні претензії: твоя відпустка - займайся дитиною, ти набрала зайві кг - і ображає різними словами, ревнощі - почав бити жінку... Це ЖАХ!!! Подруга всерйоз задумується про розлучення, а ще донедавна була гарна сім,я... Щоце????

[anet]

Ну це якийсь сімейний тиран! Є ще й інші ситуації -- коли тато ніби "я тато -- глава сімї". А ввечері прийшов з роботи, повечеряв, і на диван, а дитина коло нього танцює як цуценя, а тато ще й покрикує -- не заважай, відійди, так і ляпас зявляється. Словом, чоловік думає, що він тато вже тому, що щось колись запхув і витягнув -- перепрошую за грубість. Але в мене є одна мудра подруга, яка каже, що чоловік як тато усвідомлює себе тільки після народження третьої дитини! Якщо жінка його так довго витримає! Дитина виростає і я часто кажу своєму чоловікові, коли він кричить на сина -- ти маєш мене слухатися, поважати, а не пащекувати, -- що це дуже взаємний процес. хочеш, щоб дитина тебе слухала -- слухай її, хочеш, щоб поважала -- поважай її. А як чоловікові егоїсту від природи таке зрозуміти?!

[Світлана]

А взагалі, мені здається, що для жінки дуже важливо бути самореалізованою особистістю, навіть, в деякій мірі - незалежною матеріально. Моя подруга, коли вийшла на роботу, стосунки почали налагоджуватись у сім,ї, але ж малеча тепер недоотримує матусиної ласки...

[Nadiya]

я часто кажу своєму чоловікові, коли він кричить на сина -- ти маєш мене слухатися, поважати, а не пащекувати, -- що це дуже взаємний процес. хочеш, щоб дитина тебе слухала -- слухай її, хочеш, щоб поважала -- поважай її.

Золоті слова, адже наші діти це є наші гени і вони переймають усе від нас.
Я розкажу трошки про себе: Коли ми були малими, то за нами доглядала мама, а тато на роботі працював. І чудь що так ми і дозволу питали у мами. Одного разу тато нас кликав "ходім зі мною до магазину я вам куплю морозиво, а ми з казали ,зараз тільки мамі скажемо." Пам"ятаю тато навіть злостився чому це ми усе тільки у мами питаємо дозволу, навіть коли з ним йдемо? А мама сказала. Бо я постійно за ними дивлюся, пильную кожний крок, а ти з ними коли тільки час маєш!

[maikl]

У мене була дуже схожа історія в житті, але час квітів і свічок вже пройшло