Кого обрати між двома дорогими людьми (Найцікавіші думки надруковано у журналі "Жіночий порадник" №8 (90) ВЕРЕСЕНЬ 2014 РОКУ)

[Дана]

Підскажіть як мені бути! Я вийшла заміж три роки тому, у мене нормальна сімя, живемо в достатку. У мене є батьки, яких я дуже люблю і дві сестрички. Одна старша живе з чоловіком, але разом з моїми батьками, а інша ще маленька. Проблема в тому, що мій чловік не може налагодити стосунки з моєю мамою, а з сестрою то взагалі.Раніше вони нормально спілкувалися, а чим далі тим стає все гірше. Особливо після того як у нас народилася дитина. Тільки ми приїжджаємо у гості до батьків -закінчуєтся чимось неприємним. Відчуваю що моя родина віддаляється від мене, проте звинувачують у цьому мене, особливо сестра, каже що я відвертаюся від них. А мама робить вигляд що все гаразд, бо у мене з нею завжди були теплі стосунки, проте я бачу що вона теж хоче щоб я покинула чоловіка і жила з ними, посилаючись на те, що мій чоловік їх начебто не любить і не хоче щоб і я з ними спілкувалась. Не знаю що робити, як можу позбавити батька власну дитину, при тому, що він гарний батько. Та і мені буде дуже важко залишити дім, який вже давно вважаю своїм, порушити своє стабільне життя. Адже доведеться багато чого змінювати. але свою родину я теж не можу втратити.. Прошу, допоможіть мені порадою.

[Даша]

У моєї подруги, ситуація чимось схожа на твою. А може й ні, Дана. У неї теж є дві сестри. І вона з чоловіком, дитиною і своєю сестрою живе зі своїми батьками, а інша сестра з дитиною окремо. Так ось у неї вона погана і чоловік її нікчема. "Хай би собі вже розвелася з ним" кажуть батьки. Натомість та, сестра що живе окремо для батьків хороша. Можливо Дана, коли тебе немає вдома батьки тебе хвалять, а твою сестру, яка живе з батьками це дратує. Ось вона і створює конфліктну ситуацію. А ти про це не знаєш. Якщо ти гарно живеш із чоловіком, то взагалі немає потреби навіть думати аби його покинути. Ти що! Зруйнувати щасливу сім"ю через що? Через те, що ти не живеш з батьками? Та мільйони тих жінок які живуть, як твоя сестра лише і мріють про те, як би вирватися і будувати власне життя.
Звичайно ні в якому разі не можна розривати стосунків із батьками. Згадай народну мудрість: добрі ті діти, які на відстані. Тобі неймовірно пощастило. Маєш чоловіка, дитинку, достаток... Я звісно не знаю, як живе твоя сестра, але те, що її чоловік пішов за зятя свідчить про те, що власне житло йому не світить. Твоя сестра дратується і через це не любить твого чоловіка. Відтак, думаю я права на рахунок банальної заздрості.
І що означає "твій чоловік їх не любить"? А він і не повинен їх любити. Поважати так, але любити він повинен тебе, свою сім"ю.

[Роксолана]

Я б не ставила питання так: "кого обрати?" Тут немає чого обирати. Я в твоїй проблемі бачу погано побудовані стосунки. Ти кажеш, що у тебе з мамою завжди були теплі стосунки, але ти вже не маленька дівчинка. Ти доросла жінка, яка живе своїм життям. Будує свою родину разом із чоловіком. Згідна з Дашею, щодо твоєї сестри. Теж схиляюсь, що це банальна заздрість з її сторони. Живіть своїм життям але не розриваючи стосунків із батьками. Запросіть хоча б свою маму до себе у вихідний. Нехай побачить як добре живе її донька. Кожна мама хоче своїй дитині лише щастя.

[Оленка]

Допоможіть,будь ласка, вирішити ситуацію. Ми одружилися з чоловіком, коли були студентами. Жили удвох у студентському гуртожитку, мали чудове сімейне життя. Допомагали фінансово нам мої батьки. Після закінчення університету треба було виїжджати з гуртожитку та зробити вибір: їхати у місто, де народилася я, чи у місто, де народився чоловік. Мої батьки категорично проти, щоб я жила у місті мого чоловіка, адже вони "на ноги нас поставили". Чоловік хоче жити у своєму місті, але окремо від своїх батьків. Я між двох вогней. Мене фактично поставили перед вибором "або батьки, або чоловік". Ні одна із сторін не хоче іти не уступки. Як знайти мені той чудовий компроміс,який задовольнить обидві сторони?

[Олена]

Сім'я має жити разом і бажано окрео від батьків, як з одної так і з другої сторони. Твоїм батькам Оленко, думаю варто пояснити, що час "відрізати пуповину" щодо тебе давно минув. Так, ти вдячна їм за турботу, але ж у тебе своє життя! І воно має йти біля чоловіка. Тим більше, що жити ви будете самі. Послухай чоловіка. Він правильно каже. Так ви будете самостійні й житимете власним життям. Звісно, твоїм батькам це не сподобається, але думаю згодом вони зрозуміють ваш вибір. Ви ж не з кінцями туди їдете? Будете навідуватись у гості. І повір, в цій ситуації будете найбажанішими в світі дітьми.

[Оленка]

Олено, я Вам щиро вдячна за підтримку!)

[Світлана О.]

Оленко! Я би пішла за чоловіком. Звичайно батькам боляче, але вони мали б Вас зрозуміти.
Ми живемо з батьками, вони дуже нам допомагають і матеріально і за дітками дивляться. З одного боку це добре, але ми завжди під "пильним оком". Часто я почуваюсь їм зобов'язаною. Я із чоловіком не можу прийняти ніяке рішення, без їх відома.

[Оленка]

Дякую!)

[Інга]

Я теж вважаю що потрібно іти за чоловіком. А батьки вас мають в цьому тіки підтримати і зрозуміти, це добре що вони вам так допомагали і поставили на ноги, бо це обовязок кожних батьків, але ви вже дорослі і вправі приймати свої самостійні рішення, тому без роздумів ідіть за чоловіком та влаштовуйте своє сімейне та самостійне життя, а батькам все поясніть, люблячі батьки бажають своїм дітям тільки добра тому вони мають вас зрозуміти.

[Інтуїція]

Я вважаю,що краще за все мати своє помешкання.Але багато хто не має такої змоги,і доводиться вирішувати.От я живу зі своїми батьками.Але мене це не дуже влаштовує.Звісно,я хочу жити окремо,але наразі вважаю,що краще жити у чоловіка.По-перше,аби не мати почуття обов язку,по-друге,чоловік все-ж-таки голова у сім ї

[руда соня]

Оленко, як варіант -- поїхати жити зовсім в інше місто. Так би мовити, ні вашим ні нашим. Кар'єру все одно з нуля доведеться будувати. І до того ж настає час, коли доводиться самому приймати рішення, не озираючись на бажання батьків, свекрів, кума,брата, бабці з сусідньої квартири... Прислухайтеся до себе: де ви хочете жити, яким уявляєте ваш дім? Так само нехай подумає ваш чоловік. А потім обговоріть всі плюси і мінуси. Якщо у вас гарні, довірчі стосунки, ви знайдете варіант, який буде влаштовувати насамперед вас двох. Моя близька подруга з чоловіком свого часу робили те, про що їх просили його батьки. Треба було переїхати у його батьківську хату, зробити там ремонт і доглянути господарку, поки ті на заробітках, -- і вони поїхали. Пожили там кілька років, попрацювали... Потім треба було допомогти старенькій самотній родичці в іншому селі. Поїхали й туди на кілька років, пожили, попрацювали. А їхня хата за 15 років спільного життя лишилася необлаштована. Отак. Тому треба робити те, що потрібно насамперед вашій сім'ї.

[Maria]

Дуже важко обернути все так, щоб, мовляв, і вовки були ситі, і вівці цілі. Розумію, що ви хочете бачити щасливими усіх людей, яких любите, не хочете засмучувати їх, а для цього поступаєтесь навіть власними бажаннями. Он ви навіть не пишете, де хочете жити власне ви.
Та все ж зі слів, якими ви передали суть проблеми, у мене склалося враження, що жити ви хочете з чоловіком і що вас ображає нерозуміння батьків.
Оскільки сваритись з ними і потім мучитись, що вони вами незадоволені (а догодити своїм батька мріють усі діти на світі), ви не хочете, то вам потрібно їх переконати.
Коли ми з чоловіком перед весіллям ходили на церковні науки, то там з-поміж інших була одна лекція, присвячена тому, як поводитись у схожих ситуаціях: на чий бік ставати, опинившись між двох вогнів. При чому лекцію вели і священик, і світський психолог, а присутні були і наречені, і їх батьки. Так от, усі недвозначно почули: молода сім я -- це як окрема держава, і ніхто, навіть з найкращими намірами і навіть (а може й особливо) батьки не мають права втручатися, а тим більше на чомусь наполягати. І тому, коли постає питання або або, то молоді не повинні почуватися винними, якщо оберуть власну сім ю, а батьки мають гріх, якщо ставлять перед таким вибором свою дитину.
Ясна річ, ситуації бувають різні, й кожна конкретна може бути наповнена якимсь нюансами. Але суть тут одна: сім я -- це чоловік, дружина і діти, всі інші -- родина.
Не знаю, чи ця порада допоможе переконати ваших батьків, але сподіваюсь, що хоч вам дасть можливість зробити вибір і залишитися у злагоді зі собою.

[Каріна]

Я вважаю батьки можуть в певних ситуаціях щось порадити, підказати. Але на мою думку лише у тих випадках, ну коли життя в дітей не дуже добре складається. Наприкла, чоловік пияк абощо. А щоб так ставити ультиматум, коли все гаразд... цього я не розумію. Щодо порад, то раджу вам дівчата, прислухатись до слів батьків, але не слідувати сліпо їх бажанням. Звичайно, у ваших батьків багатий життєвий досвід і вони, можливо пережили схожу ситуацію, знають, як краще вчинити. Але, раджу їх вислухати щоб надалі були хороші стосунки без емоцій. А ось як чинити вирішуйте самі, враховуючи власні бажання та інтереси.

[Каріна]

І звичайно, дружина має йти за своїм чоловіком.

[Ірина]

Переконана, батьки не повинні, не мають права втручатись в сімейні справи дітей. Це окрема сім’я, зі своїми правила і баченнями. Батьки можуть давати лише поради і лише тоді, коли це потрібно їхній дочці або сину. Коли їх дитина прийде і скаже:"Мамо, тату, я не знаю, що мені далі робити, допоможіть". А так щоб ставити ультиматум то це думаю можна лише тоді, коли впевнені, що без їхньої поради, допомоги та підтримки у їх дитини не буде щастя в особистому житті. Піклуватися про власних дітей — це не нав’язувати їм своїх життєвих принципів така моя думка.