Живу з батьками чоловіка!!! Найцікавіші думки надруковано у журналі "Жіночий порадник" №7 (53) СЕРПЕНЬ 2011 РОКУ)

[Євгенія]

Привіт! Я вийшла заміж в 18, і ми немаємо свого житла і живемо з батьками чоловіка,В нас народилась дитина,і це ще більше відкинуло плани на окреме житло!! Все б було добре якби не постійні сварки його родичів які зачіпають і нас! Через що ми постійно сваримось, нехочеться руйнувати сімю ,але так жити теж уже неможливо!Порадьте будь-ласка що робити???

[Квітка]

Співчуваю. І можу порадити лише одне: якби не було важко знайти можливість жити окремо. Жити серед сварок це безвихідь. Мені ця ситуація знайома. Тільки в мене інше. Моя сестра вийшла заміж. Їй було вже далеко за тридцять тому наші батьки можна так сказати зраділи, нарешті вже. І дозволили їй привести свого чоловіка в наш дім. Як він обіцяв лише на пів року, потім він стане на ноги. Це пів року розтяглось на три, вже і дитина є. Живуть лиш на соцдопомогу, дитина не знає, що таке нормальне харчування і памперси. Постійні сварки через нього, який лише вішає лапшу на вуха всім. А до весілля ж сестра і заробляла на себе, свої потреби, а тепер перетворилась на фіг знає що. Так-що, Євгеніє, якщо хочете нормальної сім'ї тікайте звідти з чоловіком. Інакше доведеться просто звикнути до такого життя і попросту отупіти.

[anet]

Дуже легко сказати і порадити, але дуже складно зробити! Як сьогодні молодій сімї винаймати квартиру, виховувати дитину і жити нормально, а не рахувати копійки??? Це дуже складно! Я наприклад живу з батьками. Мама -- золота жінка, допомагає з дітьми, але часто буває і нам з нею скалдно порозумітися, я не кажу вже про свекруху -- абсолютно чужу людину, вороже налаштовану. Євгенії можу порадити лише одне -- якщо ви живете в одній квартирі -- це не означає, що вони -- це твоя сімя. Твоя сімя -- це твій чоловік! Його думка і його бажання мають бути важливі. А як люди жили у комуналках? Окремі баняки, окремі полички в холодильнику. І ніяких тобі нагадувань, що тебе годують! Мужності і успіху!

[Фанта]

Я вийшла заміж у 19 років. Через рік народився син. Жили ми у батьків чоловіка. Своє житло навіть у мріях не передбачалося. Звичайно, я намагалася стати своєю у чоловіковій сім'ї. Одразу почала називати його батьків мама, тато. Але... мені виділили поличку у шафі. Причому щоб її мені дали я мусила спершу гарно попросити про це. Далі -- гірше. За мною пильнували: скільки води я використала, коли милась, скільки світла напалила, поки нікого не було вдома. Причому робилося це відкрито при мені. Потім обговорювалося. Мій чоловік обурювався, захищав мене. Але... потім народився син і я дізналася, що я ніяка не мама, бо все роблю не так. Зрештою після чергової сварки ми просто пішли жити до моїх батьків. Мій чоловік досі не спілкується зі своїми батьками, які так обійшлися з його сім'єю. Так що Євгеніє, вертайся до своєї мами. Мама це завжди мама. Звичайно, теж будуть непорозуміння, але хоча б морально буде легше.

[Євгенія]

Дівчата спасибі за підтримку,я так бачу що не я одна з такою проблемою...Фанта дякую за пораду, і дуже тобі співчуваю,,мені твоя ситуація досить знайома , нескажу що вже все так погано,но теж вічний контроль скільки з'їла , роблю все нетак, і таке інше...но повернутись до матері неможу((( Мої батьки живуть у двох- кімнатній квартирі і ще брат і сестра менші,,

[руда соня]

Євгеніє, мусите винайняти собі окрему квартиру -- хай однокімнатну, маленьку, але для себе! Побачите, як у спокійній атмосфері налагодяться стосунки з чоловіком. Я також жила зі свекрухою, яка у своєму селі має репутацію ангела, чудово володіє собою на людях, а вдома даються взнаки і розхитані нерви, і нелегке життя. Не думаю, що ваша свекруха перестане сваритися.
Ну а якщо нема можливості переїхати, то візьміть на озброєння приказку:"Якщо не можеш змінити ситуацію -- зміни своє ставлення до неї".

[Міла]

Свекруха - це мати чоловіка, яка ніколи не полюбить його дружину, тому що вона їй не рідна і вона ніколи невідчує співчуття до неї і хоч би як жінка намагалася зробити все якнайкраще, все одно буде не так. Одного разу я почула розповідь про одну дівчину - вона одружилася, переїхала жити до свого чоловіка, в них народилася дитина; на цей час вона була ще студенткою і старалася все встигати: і вчитися, і за дитиною доглядати і ще й свекрусі догодити у всьому, приблизно через 2-3 роки вона важко захворіла, чоловік її покинув, забравши зі собою дитину, а вона, крім матері небула нікому потрібна... Тому, Євгеніє переїзди зі своєю сім"єю до своїх батьків, які тобі завжди допоможуть і підтримають в будь-якій ситуації. А зі свекрухою краще жити на віддалі...

[Ірина]

Можу порадити Євгенії лише одне: напрягайте свого чоловіка. Звичайно, категоричних ультиматумів ставити не треба. Лагідно, переконливо доведіть йому необхідність відокремлення від його батьків. Спитайте його чи хоче він аби його дитина росла у постійних сварках? А дитина підросте? Додатуться нові проблеми і турботи. І ви, Євгеніє, тоді вже остаточно занепадете духом. Якби не було важко, винайміть житло. Хоча б якесь, але окремо. Можливо, батьки чоловіка, зрозуміють, що вони втратили і сварки припиняться. До того ж батьки і ваші і чоловіка, думаю матеріально вам допоможуть. Хоча б перший час. Адже на те вони і батьки...

[galyna2104]

Міло, не всі свекрухи однакові, тому я б так категорично не висловлювалася. А вам Євгеніє, порадила б бодай спробувати піти жити окремо, бодай на місяць-два. Зрештою, так ваш чоловік відчує смак нормального життя і ви спільно обовязково знайдете як його продовжити.
Є правда ще одне питання - чи хоче ваш чоловік йти жити окремо, зрештою чи хочете ви?
БО наприклад моя двоюрідна сестричка попри всі скарги і нарікання на секруху і свекра нікуди не має наміру від них діватися бо там і наварено і напарено, як то кажуть, а самій за всім стежити ой як не хочеться... тому простіше себе відчувати жертвою.
Коли в нас з коханим чотири роки тому народилася доця, мене батьки з пологового зразу забрали в батькіський дім бо там буде легше мені. Чоловік залишився жити у Львові на зйомній квартирі а я у Стрию в мами. він приїздив лиш на вихідні, і то все було не так і навіть коли його не було все одно і те не так і се, словом за 4 місяці було таке відчуття що ми більше сваримся ніж миримся, тому ми одного прекрасного дня повернулися у Львів. жили на мінімальну чоловікову зарплату і мої 130 грн на дитину. було дико важко, але ми були разом і в мирі, а це головне.
Щастя вам Євгеніє, і мужності!

[Даша]

Євгеніє, а що думає ваш чоловік? Чи заводив він розмову про відокремлення? І під час сварок на чиїй він стороні? Якщо ви мовчки страждаєте від цієї ситуації, то лише гірше робите. Обов'язково поговоріть з чоловіком про це. Але не влаштовуйте йому сварку, бо так справді зруйнуєте сім'ю. Підіть на прогулянку з дитиною разом і там заведіть розмову.

[Марія]

Звичайно в ідеалі Євгеніє варто жити окремо, але вже якщо так сталось і ви живете зі свекрухою, прийміть цю ситуацію. Не намагайтесь підлаштувати життя свекрухи під своє. Навпаки, йдіть на контакт із нею. Адже як не крути, хоч ви і маєте свою сім'ю господиня дому вона. І від неї залежить настрій всіх домашніх. Спробуйте налагодити відносити в першу чергу із нею.

[anet]

до речі, прогулянки -- чудова можливість розставити всі крапки на і. Бо якщо ви будете виясняти стосунки у присутності свекрухи, то це тільки додасть жаоу вашій свекрусі, щоб вона лишній раз нагадала своєму синочкові -- не на тій женився, а я ж тобі казала!!!!!!!!

[Ната]

Перш за все, Євгеніє, якщо немає можливості переїхати або винайняти житло, почніть із холодильника. Так, так. Придбайте окремий холодильник для себе. Думаю маленького буде досить. І окремо банячок у якому варитимете їсти. Ось побачите, сварок поменшає одразу. Кажу це з власного досвіду.

[anet]

Коли дві жінки зустрічаються на одній кухні -- ні про яку дружбу йти не може! А тим більше, якщо молоді живуть в домі свекрухи. Чому частіші випадки зятів і тещ, бо в них немає спільного поля бою -- спільного господарства!!!!!!!!! чоловікові аби було зварено, а жінці потрібен комфорт! і прор який комфорт може йтися, коли ти перебуваєш під постійним наглядом? Не так встала, не те зробила, не туди пішла. і боронь Боже не таким тоном з її сином говорила!

[Nadiya]

Привіт усім. Я згідна з думкою Нати, якщо не получається жити окремо,то почніть із невеликого розподілу майна. Я знаю зразу буде страшновато, ак це разом жити, а одільно їсти? Але повірте так ви себе будете відчувати краще! Моя мама у свій час теж жила зі свекрухою. Були великі сварки, аж доки свекруха не відокремилася. поділила все, навідь цибулю. Перший рік було дуже важко, не спорю, зате з часом вона відчула себе хазяйкою свого куточка. Після того сварки іще бували, але вже не такі. Пройшли роки, свекрухи вже нема, а мама ще дотепер вдячна їй за той поступок, інакшеб вони з татом просто розвелися.

[Юльчик]

А я вам хочу розказати як це гидко, коли доводиться жити в таких умовах. Особливо, коли не лише ти з чоловіком біля свекрухи, а ще й його брат з дружиною і дітьми. І коли брат чоловіка бідніший за вас і його діти хочуть смаколика, який лежить у вашому холодильнику. Звичайно, раз пригостиш, другий, а потім це сприймається як належне... і закінчується сваркою. Або коли твій чоловік їсть борщ з м"ясом, а його брат пісну зупку, яку йому зварила його господинька. Особливо гірко у свята, коли вся родина має зібратись за столом, а скидатись на цей стіл - ми бідні. Сварки тривали доти доки ми не встановили графіку появи на кухні. Звичайно, зараз теж не все ідеально, але хоч щось. На жаль, свого житла ми купити не зможемо, добре що на прожиття чоловік заробляє.

[Nadiya]

Євгеніє. є мудрість:- всіх вислухай, а зроби по своєму. Адже скільки є людей стільки є думок.
графік-це добре! Але по черзі їсти той борщ, який наприклад ти приготовила, чи навідь і по черзі готувати. Ти щедро кинеш у борщ м"яса, а хтось пісненьку зупу зварить. Чи не обідно буде? Або варити на пісно як всі, а коли хочеться м"яса, тай можливість дозволяє? То що страждати і відказувати собі через інших?

[Олена]

Євгенія ти пишеш про сварки родичів чоловіка, які зачіпають вас.... А через що ті сварки? В них свої проблеми, чи твоя сім"я заважає їх життю? І чи пробувала ти якось на це вплинути? Піти на компроміс, поступитись, налагодити стосунки зі свекрухою? У тебе дитина. Не повірю, що бабця-свекруха не допомагає доглядати її. Будь поступливішою, якщо ви з чоловіком там живете. Йому легше, а тобі слід навчитись із цим жити, звісно, якщо ти кохаєш свого чоловіка. І не перенось ті сварки у свою сім"ю.

[Єва]

Євгеніє, ти зі сім'єю маєш терміново переїхати в якесь окреме помешкання. Хай це буде кімната в гуртожитку, покинута хата в селі чи дача. Сім'я має жити окремо. Не дарма на Заході дітей у 18-ть навіть не одружених батьки відселяють. Знаєш, для чого? Щоб стали дорослими, щоб зрозуміли, що мають заробляти на себе і сім'ю. Під маминим крилом жоден чоловік не стане справжнім мужчиною. Я вийшла заміж у 18-ть років. І майже одразу жила з чоловіком окремо. Це був початок дев'яностих -- час, коли ми навіть голодувати і боргували комунальні проплати, але були дуже щасливими. І знали, що подбати про себе маємо самі. Хотіли спали, а хотіли до ранку дивились відео, хотіли їсти -- варили, а не хотіли -- пили чай. Мої колєжанки у той час ще тримались маминих спідниць або сварились зі свекрухами. Дехто і до 40-ка років не подорослішав.

[руда соня]

Євгеніє, хочете збереги сім'ю, -- мусите або переселитися, або "розрулювати" ситуацію. Спробуйе зрозуміти, чи є ці сварки житєвою нормою ваших свекрів, "для розрядки", чи у них виникла якась проблема і вони не можуть у ній розібрася, тому від безсилля сваряться? Я не закликаю вирішуваи їхні проблеми, -- вирішуйте свою. Може, якраз якась спільна справа чи робота трохи вас зблизить і сваритися принаймні будуть рідше?

[Злата]

Хочу дати Євгенії пораду: тікайте звідти поки не пізно. Якщо хочете зберегти сім'ю і щоб ваш чоловік був справді чоловіком, мужчиною, захисником та опорою. Єва права, ще рік-два-три і ваш чоловік біля матусі справді до сороківки не подорослішає. А ви страждатимете, терпітимете або сваритиметесь. В першу чергу подумайте про дитину, як їй живеться у постійних сварках?

[Особлива]

Я також жила у такому середовищі!!!!! Все моїй свекрусі місця було мало, а ми жили добре, її це бісило. Потім у нас почалися нерви на неї , поганий настрій, і т.д. ,від поганого настрою не було сексу, радості,.... . Так продовжувалось, бо нікуди було діватись! А згодом відносини на постійній нервовій почві почались портитись між нами, і все!!!!!!! Та життя триває. Ми тепер живемо окремо. Є дитина. Та такого "щаленого" - не має! Мені інколи вважається , що ми живемо лише заради дитини, або чоловік знає те, що до назад до рідного дому дороги не має!
Народ!!!!!Поєднуйте свої долі, серця і живіть окремо від своїх батьків!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Так! Я знаю, що це таке є !! Ту кухню пройшла!!!!!!!!!!!!!!!! Тай взагалі))))))) Розчарувалась я в житті!!!!! Через таку свекруху все пішло шкереберть!!!!! І то тре було запхатись зі своїми науками, придирками і всім решта до нас, бо їй місця у величезній хатярі мало.