ЗРАДА (Найцікавіші думки надруковано у журналі "Жіночий порадник" №4 (86) ТРАВЕНЬ 2014 р.)

[Nadiya]

ЗРАДА- таке болюче і неприємне слово на певно чи не для кожного з нас. Комусь воно як спогад про якісь неприємні і болючі в житті моменти , а хтось в глибині душі затаїв боязкість щоб воно його не спіткало. Ми тут стільки багато обговорюємо тем, і не одне вже повідомлення зачіпало зраду, але чомусь і досі не обговорюємо саме про неї.
Я хотіла б щоб кожен написав свою думку. Чому саме так буває, що люди зраджують, як оберегтися від зради, чи розпізнати що тобі зраджують. Може хтось поділиться своїм гірким досвідом, хтось розкаже як пережити біль від неї, чи просто поспілкуємося на цю тему...

[Роксолана]

Неможливо від зради оберігтися, на жаль... і зрадити може не лише коханий, друг, подруга. Ось буквально вчора мене зрадила колега. Не буду переповідати подробиць, я просто була неготова, не чекала й навіть не припускала, що таке може статись, і для мене це стало ударом. Я досі від цього не оговталася. Мститися їй я не буду, я просто впевнена, що життя складеться якось так, що вона теж переживе подібні емоції.

[Весна]

Можливо, Роксолано, ваша колега стала заручницею ситуації? Раджу наразі не приймати поспішних рішень, нехай емоції вщухнуть, а ви можливо, зрозумієте причину такої поведінки.

[Оксанка]

Моя знайома на одній вечірці, зрадила свого чоловіка з мужчиною, який їй давно подобався. Зранку, оговтавшись після вчорашнього вчинку, зрозуміла, що накоїла. Рік часу мучилась, чи розповідати своєму чоловіку про це, адже почувалась стервою. Розказала, чоловік її пробачив, але це, як вона казала, стало гірким уроком для неї, тому що одна безглузда ніч, спричинила довгі муки і роздуми. А мужчина, з яким вона зрадила, звісно забув про неї вже наступного дня. Так що зрада - це одна мить, а мучитись з цим ціле життя.

[Світлана]

Звичайно, зрада - це завжди біль, розпач, тривоги. Важко її уникнути, якимось чином передбачити. "НЕ бійся ворога - в гіршому випадку він тебе знищить, не бійся друга - в гіршому випадку він тебе зрадить, а бійся байдужих людей - саме за їх мовчазною згодою трапляється і вбивство і зрада." Ми часто просто не готові до зради близьких нам людей. Це - життя, і треба мужньо витримувати важкі "сюрпризи" долі. Хоча, ніде правди діти, одчасти є і наша вина, коли нас зрадили...:o

[Марія2012]

У мене є чоловік і двоє дітей. Я в шлюбі щаслива, але одного разу я познайомилась з іншим чоловіком. Він настільки був протилежний моєму чоловіку, що я йому віддалась. Роман закінчився, а спогади залишились і пройшло вже пів року а я ще неможу забути. Чоловіку неможу сказати бо знаю що не простить, що тепер робити сама не знаю. Порадьте бо вам першим відкриваю свою жахливу таємницю яка не дає мені жити.

[Роксолана]

...а той чоловік Маріє2012, тебе згадує? Ти була закохана у цього чоловіка? Чи ви розірвали стосунки? Якщо він про тебе не згадує, то йому лише одне було потрібне від тебе. Він це отримав і зник. Ти кажеш, у тебе щасливий шлюб, то тішся! Радила б тобі нічого чоловіку не розказувати. Просто заховай далеко-далеко у серці свою зраду і живи далі. Як казала героїня фільму "Титанік" серце жінки це великий океан. З часом ти і сама не зможеш згадати де ту зраду поділа. Удачі!

[Марія2012]

Він теж жонатий. І хотів заради мене залишити сім`ю, але я не змогла розлучити дітей із батьком. Так і розтались, після того я його не бачила. Але чомусь часто згадую, хоч і нехочу згадувати.

[Даша]

Марія2012, не раджу тобі розказувати про це чоловіку. Ти кажеш, що щаслива в шлюбі то бережи те, що маєш! І знаєш, я не дуже вірю, що після однієї ночі чоловік готовий покинути свою родину... Вибач, але така моя думка.

[Марія2012]

Я і не хочу бо добре знаю що не простить, але таке як почуття провини мене не покидає. І добре розумію, що це найбільша помилка у моєму житті.

[Марія2012]

Дякую вам дівчата за підтримку. Після того як я виклала свою проблему на форумі мені стало набагато легше. Тепер я можу заново почати життя.

[руда соня]

А знаєте що, Маріє? Підіть до сповіді та розкажіть священикові про свій гріх. Він призначить вам молитви для покаяння, і після того, як висповідаєтесь і помолитесь, тягар з душі спаде. Щиро вам раджу. А чоловікові не розповідайте. Не треба руйнувати ваші взаємини. Він пробачить, напевне, але беззастережно вірити вам уже не буде.

[Марія2012]

В сповіді я вже була, признаюсь чесно стало легше, але спогоади всеодно залишились, як подивлюсь на чоловіка і як згадаю всеодно не можу собі простити, але найгірше не розумію як я так могла вчинити і навіщо мені це було потрібно. Розуміється, що велика помилка вже після того як вчинив цю помилку.

[руда соня]

Це просто свідчить про те, що у вас є совість. Не мучтеся аж так, мине ще деякий час і ви потроху почнете забувати. Півроку -- не такий уже й великий термін, особливо якщо у вас були якісь почуття до вашого приятеля. А своєму чоловікові не варто розповідати, подумайте просто, чи полегшає вам, коли йому буде боляче...

[Марія2012]

Я його дуже добре знаю. Якщо таке йому сказати, то це буде кінець. Він у мене був перший, а якщо дізнається, про зраду то це його може вбити. Я трошка запізно зрозуміла, що кращого за нього не має і тому не залишила сім`ю, як цього дуже хотів приятель.

[Аліна]

Ви знаєте , напевно мало так статись,щоб Ви справді переконались в тому,що ваш чоловік і є найкращий!це досвід,хоч і гіркий.......А ця таємниця повинна бути лише вашою,і не знайдеться така людина якій можна було б поділитись нею.... навіть якщо Ви маєте хороших друзів та батьків не потрібно нікому цього знати,не говорячи вже про чоловіка!!!! Ви поділились,Ви почули поради,Ви зробили висновки------------а тепер відпустіть це від себе,це важко,але повірне з цим жити ще важче!!!!!!! забудьте,внушіть собі ,що нічого не було,а був лиш сон,який після пробудження дуже важко згадати! станьте вільною,Вам це дуже потрібно!!! ВИ ЗМОЖЕТЕ

[Марія2012]

Я повністю згідна з вашими словами. Мені дуже потрібно було комусь про це розповісти. Подружка сьогодні подружка, а завтра найлютіший вогог і весь світ знає про мою таємницю. А форум це найкращий вихід, правда після всіх думок щодо моєї таємниці я для себе багато зрозуміла. І дуже вдячна тим хто мене підтримав. Тепер я іншими очима дивлюсь на життя і більше ніколи так не зроблю. І дуже б хотіла щоб ніхто так не обпікався як я обпеклась, бо як би там не було, а свій чоловік є найкращим. Дякую вам Аліно за такі розумні слова, в них 100% правди.

[Аліна]

Марієчка,почніть життя з нової сторінки і знайте Ви найкраща дружина і мати,цінуйте себе і пам,ятайте в тому,що Ви така є і величезна заслуга вашого чоловіка! цінуйте його,любіть,розчиняйтесь в ньому і пам,ятайте що це одна з найрідніших людей для вас на цій землі,тому бережіть одне одного! залишіть свої спогади тут на форумі і більше ніколи не повертайтесь до них-зітріть це все зі своєї пам,яті і поставте в кінці велику крапку!!! p.s-після прочитаних рядків,якщо Ви справді хочете перевернути цю сторінку вашого життя,ніколи більше не заходьте на цю тему,відпустіть її від себе, ніби це було не з Вами,лише тоді у Вас відкриється друге дихання і Ви зможете на повні груди вдихнути і зажити новим ,щасливим і сповненим любові,довіри і чесності життям!!! Бажаю Вам сили це зробити!!!!!!!! я вірю у ВАС

[Лєна]

Зрада-вона,мабуть,інколи необхідна,а можливо це я себе так тішу.А навіть толком не зрадила чоловікові,а всерівно мучить.Я з ним познакомилась случайно,ми з дівчатами рішили трохи відпочити від буддености і навіть не замітили коли випили лишнього,а тут він(до речі теж жонатий)провів мене додом.Які у нього ніжні руки.....у мене тільки від його доторку мурашки по шкірі йшли,я такого не відчувала давно,ми стояли під місячним сяйвом і цілувались,і між нами була така пристрасть.....Ми тільки цілувались,я так і не змогла зрадити своєму чоловікові,хоть так хотілось.Я його люблю(свого чоловіка)-говори я собі у подумці,мабуть це і помішало мені йому віддатись.Я відчувала себе школяркою,яка ховається від батьків,щоб ніхто не побачив,і це мені подобалось,дуже подобалось,між нами була така пристрасть,мабуть мені цьго нехватало з чоловіком,будденість захлиснула нас.Я й не знаю чого мені так погано, я ж не змогла толкоп зрадити,це були просто поцілунки.А саме обідно,що для цьго мущини,я просто ніхто,у нього таких як я багато(потім мені сказали),а для мене це так багато значило.А мені так це сподобалось,а якщо я колись не стримаюсь і зраджу з кимось іншим?Це мені не дає спокою

[Стелла]

Про зраду можу розповісти сама. Знаю, що мене будуть засуджувати, але дуже потрібно виговоритися. Заміжня 1,5 роки, до цього зустрічалися 6 років. Ми перші один в одного. Чоловік мене дуже кохає, і я його. Він для мене і друг, і коханий, і дитина (своїх ще не має). Але у нас існують матеріально-побутові проблеми: живемо з його батьками. наче й самі по собі, але все ж з кимось. Та справа не в цім. До зустрічі з майбутнім чоловіком у мене завжди були старші чоловіки (на той час мені було 17 а йому 25), а з чоловіком ми одногодки. І мене завжди тягне до старших. Одного разу ще задовго до весілля я зрадила йому. Трапилося це у моєму відрядженні з чоловіком старшим за мене на 19 років (тоді мені було 22, йому 41). Це був один раз. Тепер, після весілля мені дуже не вистачає уваги з боку чоловіків, відчуття таке -що я не нагулялася. А тому одного разу, знову у відряджені, до мене проявив увагу мій колоега -знову старший на 18,5 років (зараз мені 25, йому 44). Бажання його було таке сильне, що навіть по телефону я заводилася. А тому зрада виникла. Він розлучений, уже декілька років проживає сам. Він успішний, проте не вродливий, але впевнений у собі, що ще більше заводить. Секс з ним подобається, хоча розміри дуже скромні порівняно з моїм чоловіком. Ми проживаємо у різних містах, бачимося лише коли випаде нагода потрапити у відрядження. всього то у нас і було таких чотири романтичних зустрічі. Більше місяця ми не спілкувалися -в той час виявилося, що я вагітна. За моїми прогнозами від чоловіка, за лікарями- від коханця. На 5 тижні трапився викидень. Коли виписували з лікарні знову зателефонував коханець (про вагітність нічого не знав і не знатиме). Після ще одного місяця спілкування по телефону ми знову зустрілися. Приємний секс... І тривожні думки. Мені бридко від того, що я так безжально зраджую чоловіка, і не можу відмовитися від коханця. Мені так подобається увага на сторон...

[Роксолана]

Стелла, уся твоя проблема лише в тому, що у тебе дитини немає. Тож краще ніж розпустою займатись народи дитину від коханого чоловіка. Повір, тоді часу на тривожні думки просто не буде! Ти тоді сама дивуватимешся, якою дурепою ти зараз є.

[Василій]

У мене є чоловік і двоє дітей. Я в шлюбі щаслива, але одного разу я познайомилась з іншим чоловіком. Він настільки був протилежний моєму чоловіку, що я йому віддалась. Роман закінчився, а спогади залишились і пройшло вже пів року а я ще неможу забути. Чоловіку неможу сказати бо знаю що не простить, що тепер робити сама не знаю. Порадьте бо вам першим відкриваю свою жахливу таємницю яка не дає мені жити.

Залишати себе і чоловіка у брехні - це зовсім не порятунок для вашого шлюбу. Змовчати зраду у вашому випадку - лише спроба "залягти на дно". Але так чи інакше, та цей ваш, Маріє, "роман", все одно згодом дасть про себе знати. Хоча вже навіть тепер від нього є наслідки: ви ж себе картаєте? Це вже початок.

У мене своя історія. Восени 2003 року я мав одружуватися на своїй дівчині після 3 років побачень. За деякий час до дати укладення шлюбу дізнався про те, що вона зкурвилася: спала з колегою в той час, як я приходив на побачення до неї додому ... а доводилося проводити час на кухні з потенційною тещею. Отже, "роман" моєї нареченої завдав їй у житті надзвичайного клопоту: заміж за мене не вийшла; осоромилася за блуд перед колегами; потім змушена була звабити сусіда, аби хоч якось вийти заміж; за кілька років він її залишив разом з донькою на руках і виїхав назавжди до Росії, аліментів не висилає; і т.д.

Отже, люба прихована брехня псує стосунки/шлюб, а то й саме життя, так само, як іржа псує залізо. Тому будьте чесними, насамперед, із собою і шукайте причину негараздів у собі, а не в тому, що коханець виявився цілковитою протилежністю чоловіка. Це банальні відмовки.

Зрештою, саме ви порушили обітницю, яку публічно дали при вінчанні. Тож вихід у вас один: розповісти все чоловікови. І тоді його рішення теж буде причиною вашої зради. Замкнене коло. Та шлюб у брехні - пародія.

[Іванка]

У мене теж є гріх( я з хлопцем уже 3 роки зустрічаюсь,і збрехала йому що він у мене перший. Мене дуже мучить ця брехня і розказати йому неможу,бо знаю що непробачить. Підкажіть будь-ласка що робити?

[Фанта]

Іванко, якщо хлопець нічого не помітив, навіщо мучити себе думками"пробачить" "не пробачить"? Це я до того, що за три роки до інтиму вже напевно у вас дійшло.

[Фанта]

Тож вихід у вас один: розповісти все чоловікови. І тоді його рішення теж буде причиною вашої зради. Замкнене коло. Та шлюб у брехні - пародія.

Так, Василь, брехня псує шлюб, але не думаю, що в цьому випадку варто розказувати чоловіку. До чого це призведе? Що він її покне? Від того ще гірше буде. Краще жінці піти помолитись як слід і забути все, як страшний сон.